ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
“Високий замок”
Нарешті знову зайшла мова про монумент Слави у парку ім. Б. Хмельницького. Група відомих у Львові митців вимагає ліквідації тої пам’ятки тоталітарного режиму. І то добре. Але одне є зле. Зникне місце, де можна на червоні свєта здибати зграйку ще невимерлих комуняк і натовкти їм писки. А як зруйнують тоту фігурну композицію, то де їх потім будеш вилапував?
***
Про Форум видавців у газеті написала Олександра Харченко, висунувши оригінальну думку про вартість українських книг. Вона вважає, що книги наших видавництв аж занадто дешеві. Я не повірив своїм очам, бо досі всі нарікали, що українські книги є надто дорогими порівняно з російськими.
Але пані Харченко наводить шокуючі цифри. Буцім “у Польщі, Словаччині, Угорщині ціна однієї “середньої” книжки вітчизняного автора на 200-250 сторінок у твердій палітурці приблизно дорівнює вартості 35-45 кілограмів хліба...”. А оскільки поліграфічні послуги в нас не нижчі, аніж у Польщі, то, відповідно, і в нас така книжка мала б коштувати 35-50 гривень. Окрім хліба, пані Харченко не забула і про ціни на шинку й інші не менш цінні за книжку продукти.
Але так виглядає, жи пані Харченко вирішила попрацювати трішки на московську книгу. Адже москалям наші ціни дуже вигідні. І вони все роблять для того, аби наша книжка не стала дешевшою за їхню, бо тоді вони втратять свої мільйонні прибутки. А тенденція до зниження прибутків стає все виразнішою завдяки тому, що хоч і поволі, але купівельна спроможність росте – і українці купують усе більше і більше книг. Із кожним роком збільшується кількість відвідувачів львівського Форуму видавців. Та так збільшується, що цього року Палац мистецтв уже виявився замалим. Наступного року доведеться шукати додаткові приміщення або продовжити Форум на кілька днів. У суботу по обіді сходами і залами сунули такі маси народу, що неможливо було пробитися. І це тішить. Не надто дешеві українські книги розкуповували на очах.
Тому “цікава арихметика” пані Харченко не дуже грає. В Угорщині я не був, але польські, чеські та словацькі книги доводиться часто купувати. Видання вітчизняних авторів у Польщі хоч і коштують недешево, але порівняння з цінами на продукти харчування недоречне, бо якщо хліб у середньому коштує 2, 3, а то й 5 злотих, то виходить, що звичайна книжка мала б коштувати просто шалені гроші – 100-150 злотих! Таку ціну мають лише розкішні альбоми, а книги в твердій палітурці популярної польської письменниці на кшталт Забужко – Мануели Ґретковської – коштують утричі-вчетверо дешевше.
Поднакрутить, подраздуть, взбзднуть
Лаври майора Мірошниченка не дають спокійно заснути і стимулюють до оригінальних ідей. Так газеті “2000” вдалося роздобути магнітофонний запис телефонної розмови кацапського журналіста, що телєфонував із Севастополя в Москву. Розмова є досить цікавою і стосується Львова. Отже, він телєфонує і питає, чи той у Москві ніц не чув про підпільну трансплантацію нирок у Львові.
Гострий нюх московського шелихвоста відразу дає себе знати: “А с Россией это както связано?” – “Это не связано никак, просто неизвестно, куда они переправляли... “ – “А поднакрутить, подраздуть? Давай россиян пришьем к этому делу...” – “Надо немножко оброссиить?” – “Да! Подумай. Может, сделать немножко поглобальнее? Может, это мафия. Львов. Может, это украинский филиал?.. Можно вообще сказать, что Львов – это филиал международной организации”.
Во як цікаво зі львівської миші роблять московського слона! Аж голова крутиться. Львів – філія міжнародної мафії! Хоча якщо подумати. . . знаєте, я не проти.
Татусько під охороною
Ну, нарешті наш Татусько розжився на власний президентський полк. Сто бійців у козацькій формі промарширували в День Незалежности по Києву і відтоді вже супроводжують нашого Татуська на всіх дифілядах. Але коли ся придивити до тих нібито козаків, то виглядають вони більше на “казакав”. Ба й назву мають штудерну – Перший Новоросійсько-Київський президентський полк. Як пишуть у “Комсомольской правде”, яку мені надіслав читач Петро Коваль, “Черноморская сотня – это элитное формирование, созданное еще при царе Александре Первом из украинских казаков и существовавшее на правах эскадрона лейб-гвардии. . . Русские цари настолько доверяли украинцам, что сделали Черноморскую сотню личным конвоем Его императорского величества. Посему очень символично, что нынче в этой форме пройдут бойцы полка Президента”.
Ну, як же тут не тішитися за наших українців, яким так довіряли русскіє царі? Але найбільше ся тішу за Єво імпєраторскоє вєлічєство Льову Пєрвава, який навіть у назві полку зберіг щось російське – таке миле та рідне його серцю.
Русифікація по-львівському
Ніц не годен зрозуміти. Спочатку Львівську тютюнову фабрику окупували американці, розграбували й ушилися шукати щастя деінде. Але тепер вона вже ніби в наших руках. І обласна адміністрація дуже ся тішила, що фабрика врешті запрацює і то буде НАШЕ підприємство. Але незабаром виявляється, що тоте ніби НАШЕ підприємство – якесь не дуже й НАШЕ, а радше навпаки. Закон про мову чомусь мають в дупі, та й почали собі випускати цигарки “Новость”. І це ві Львові! І ніхто їм ще фабрики не спалив.
Кому дієта, а кому катлєта
Біда з тими газетами. Одна наввипередки іншої публікують поради, що можна їсти, а чого не можна, і при цьому для більшого ефекту посилаються на американських дохторів. Помідори корисні! Помідори шкідливі! Холестерин геть! Холестерин теж корисний!
Ну, я розумію, Америка – велика країна, має свої історичні відкриття: кока-кола, смажена бульба без тлущу і смаку, несолодкий цукор, несолена сіль і жувальна ґумка. Але все одно, тільки на Америку озиратися не варто, бо тоті американці геть повар’ювали. Спочатку воювали з горілкою, а тепер мліють на саму лише гадку про цигарки. Цигарок невільно, але наркотики можна. Після стількох літ сухого закону алкоголіків якось менше там не стало. Шинку їдять таку суху, як єгипетський папірус, вустриці полощать від смачнющого соку, сир камамбер – під забороною, бо готується не з пастеризованого молока. Про смалець і мови нема. Перший вивар з курки зливають і варять розсіл уже з напівготової. А тим часом тоті їхні чіпси і гамбургери такі тлусті, жи най свиня сховається. Дивно тільки, чому в такому холєрно дієтичному краї повнісінько гігантичних грубасів, а щодругий американець худне. А французи з італійцями наминають тлусту печеню, тлустезні сири і паштети – і мають найнижчий рівень серцево-судинних захворювань.
Але наші газети продовжують забивати мізки цінними порадами, як скинути зайві кіля. Як очистити організм в хатніх умовах. Як запобігти хворобам, яких ви ще не надбали, але хто знає: усе ще попереду, слід пильнуватися. Від падачки, танцю Святого Віта, шизофренії, алергії, параної зі швидкою Настею та хвороби Паркінсона вкупі з Альцґеймером. Не кажу про імпотенцію. Бо на тему, кілько разів на тиждень тото помічне, а кілько нє, і чи взагалі варто, писано-переписано, і щомісяця з’являється якесь нове відкриття, котре з успіхом заперечує попереднє.
Від дохторів не відстають і народні цілителі, пропонуючи свої нетрадиційні методи. В одній газеті вичитую, яке ж то помічне псяче сало! І думаю собі, яким же чином його добувають? Де беруть песиків для такої шляхетної мети? Виловлюють на вулиці чи купують на псярні?
За однією своєю знайомою помічаю дивну закономірність: завше має бльондина на літо, а брунета на зиму. Виявляється, послухалася поради, вичитаної в газеті. І як то ся тлумачит? А так, жи бльондин влітку має холодити, а брунет узимку гріти. Ну і ніби справляються. Найважче, каже, перехідний період – тоті наші невиразні весни з примхливими осенями. Не знати, кого більше в таку пору хочеться.
|
|
