ЄВРОПА СТАРІЄ
МЕЛЬНИК
Про занепад Європи вже писали та говорили багато. Європа старіє. Усе менше народжується дітей.
Усе більше стає пенсіонерів. А серед них чимало помирає від хвороб та тягаря пережитих літ. Якби не імміграція з Африки, Близького та Далекого Сходу та наші заробітчани, то людність західної та центральної частин Старого світу протягом останніх десятиліть зменшилась би на одну десяту.
А до України мало хто поки що їздить на заробітки, тож населення нашої держави втрачай що два-три роки по одному мільйону. Зменшується число школярів, що дозволило без значної розбудови шкільних приміщень збільшити термін науки на два роки. Скорочується кількість молодих людей, які стають до праці в нашій державі. Хоча не всім вистачає робочих місць. Та й платня не дуже приваблює. А саме їм доведеться в найближчі десятиліття оплачувати податки та пенсійні відрахування, утримувати дітей і літніх батьків.
Зменшується число шлюбів, натомість усе більше розлучень. Якщо ще десять років тому на кожні 5 шлюбів в Україні припадали два розлучення, то тепер на ті ж два розпади родини – лише три шлюби!
Якщо тенденція не зміниться, то число укладених і розірваних подружніх зв’язків просто вирівняється, бо обернена пропорція на довшу перспективу нереальна.
За десять літ майже вдвічі зросла кількість дітей, народжених поза шлюбом (у 2000 році такі діти становили понад 17 % від усіх новонароджених). За цим показником ми навіть відстаємо від деяких західноєвропейських країн, у яких цей показник доходить до 30%.
Попри “сексуальну революцію”, народжуваність у цілому в Європі щороку падає, навіть у державах, де більшість населення є мусульманами. Звичайно винні тут і сексуальна освіта, і запобіжні засоби, і телебачення... Та й народ потрохи миршавіє, тож старіють європейські нації, і потребують вливання свіжої крови.
Щось таке діялося десь дві тисячі років тому, під час занепаду Римської імперії, коли розбещені елліни та латиняни потроху вироджувались і потребували зміцнення свого генофонду за рахунок “варварів”: германців, слов’ян, азійських степовиків.
Упродовж останнього століття в Європі занепало кілька імперій. Два тижні тому пролунав попереджувальний сигнал, що американська супердержава не є всемогутньою. Тому Європі треба шукати порятунку не в доларах та американській ядерній парасольці, а деінде.
Дві тисячі років тому середземноморську цивілізацію врятувала від цілковитого знищення Христова Церква. Віра об’єднала “еллінів і варварів”, вдихнула душу в помираючу античну культуру.
Щоправда, ще майже тисячу років треба було чекати, поки після “темних віків” настане Відродження.
Здається, що і тепер немає іншого способу виходу з цивілізаційного занепаду, аніж повернення до християнських цінностей. Саме з єдності віри та розуму народжувалися найвищі здобутки європейського мистецтва, культури та науки.
Можна керувати мудрими комп’ютерами, поринати в глибини людських знань і в найвіддаленіші куточки світу за допомогою Інтернету, але залишатися при цьому під владою печерних інстинктів. Саме тоді і приходять у розбещений мозок ідеї руйнації, людиновбивства, терору. Або душу й тіло заполоняє байдужість до всього, що діється довкола.
Європа старіє, але чи повинна вона вмерти? Адже ми живемо на плечах попередніх генерацій не для того, щоби зруйнувати їх здобутки. Нації Старого світу пережили за останнє століття найбільші війни та найжорстокіші диктатури, голодомори та геноциди. Вони витримали все це жахіття, аби піти в небуття заваленими сміттям, під потоками “коли” та в чаді наркотиків, під завивання низькопробної “попси”?
Європа старіє, але ж з віком повинна приходити й мудрість, аби зрозуміти, що не можна лише купувати і споживати, наїдатись і напиватись.
Може, час зупинитись, поглянути довкола. Може, ще не пізно?
Ігор МЕЛЬНИК
|
|
