Базар-вокзал чи храм культури?
Небезпечний ажіотаж на Форумі видавців
ТЛУМИСЬКО
Андрій ГРИЦИШИН
Як то не дивно, але всі інтерв’ю, зібрані кореспондентом “Поступу” під час першого дня VIII Форуму книговидавців України, містили схвальні відгуки про чіткість і порядок в організації роботи. Наступного дня, коли доступ до Палацу мистецтв відкрили всім охочим заплатити за вхідний квиток, цей міф розвіявся за мить. Знову, як і в попередні роки, виставкові приміщення замалим не тріщали від кількатисячного натовпу.
Перебувати в людському вирі, який фатальним мейнстрімом затягував відвідувачів виставки від яток, розташованих на подвір’ї, до задушливих закапелків на третьому поверсі, було не тільки некомфортно, а й по-справжньому небезпечно. Атмосфера достоту нагадувала вокзальну. Або ж базарну. Той же торг. Той же ошалілий натовп. Той же тембр голосу в динаміках оголошує годину відправки... тьху, чергової літературної імпрези – і юрби народу притьмом кидаються бігти на вказану платформу, чи то пак імпровізовані зали для презентацій. Аби тільки встигнути. Це ще нічого, коли хтось ненароком наступить на ногу, бо можуть і потовкти, і ребра стиснути, так що й останнього писку не вичавиш із легень. У такій веремії не тільки за приватними гаманцями пильнувати варто, а й за експонатами на стендах! Хоч офіційна статистика заспокоює, що на таких виставках “випаровується” тільки до 30 % експонатів. Про інші випари краще мовчати. Від незліченного потоку людей температура в невентильованому приміщенні за яких півгодини може підскочити на десяток градусів. Умліти в такій атмосфері – без проблем. І вмлівали! Бідолашним сердечниками не заздрив ніхто, не кажучи вже про інвалідів чи вагітних. Несолодко велося й дітлахам. Вони постійно губилися і ревіли на різні голоси, додаючи ноту вокзально-базарної тривоги до загального шумового ефекту, який, підсилений акустикою залізобетонної споруди, тиснув на барабанні перетинки потужними децибелами. Розчути людину поруч було неможливо, уторопати щось на презентаціях – також.
Відповідно, закрадалися якісь сумніви щодо серйозних намірів організаторів. Не давала спокою думка, що це жодна не реклама книжки чи видавничої галузі України, а банальна пересувна торгівля: продаж і реалізація книжки на потребу. Як і минулого року. Учувалося прагнення використати момент і заробити на “книжці на потребу”: підручниках, посібниках, довідковій літературі. При цьому на всі заставки вихваляють львівський Форум, бо на ньому людей, бачте, більше, ніж на київських виставках. А чому у столиці такі виставки пробуксовують? Бо там представлено стуктурований ринок у повному обсязі. Є Петрівка, є книгарні, які представляють видавництва України, є можливість покупцям придбати книжку, видану в найвіддаленішому закутку. А у Львові цього нема. Наші книгарні досить бідні за асортиментом. Тому львівський покупець чекає рік на Форум. А видавець приїжджає, бо відчуває це очікування і знає, що тут він продасть все нагромаджене за рік. Базар, на холєру! Але в такім разі його організаторам варто або подумати про більше приміщення, або влаштовувати Форум упродовж тижня, а не уїк-енду.
По-перше, тиждень – найкращий формат часу для великої кількості супутніх Форумові акцій: усіляких там зустрічей із авторами, презентацій книжок, концертів, прес-конференцій. Скільки накладок зіпсували враження тим, хто не зміг встигнути на всі імпрези. Як жорстока доля Буриданового віслюка – вибирати поміж цікавими та достойними подіями: піти слухати джаз чи нові твори Віктора Неборака, узяти участь у полеміці, зорганізованій “Книжником-ревю” або в презентації львівського осередку АУП! Навіщо ці мордації?
По-друге, протягом тижня відвідувачі виставки не перетворювали б режиму її роботи на суцільну годину-пік, а дозволили відбутися контакту книговидавцям і книготорговцям. Навіть упродовж кожного із семи днів цього довгоочікуваного львів’янами свята потік зацікавлених книжковими новинками можна було б регулювати, не перетворюючи його на загрозливий хаос.
Цього ж року, незважаючи на запевнення президента Форуму книговидавців Лесі Коваль подбати про безпеку відвідувачів виставки, досягнути бажаного не вдалося, навіть залучивши для встановлення правопорядку, окрім охоронців, іще й пожежників. Не допомогло. Бо хоча пожежі гасити не довелося, однак і безпеку для найменшеньких відвідувачів організатори забезпечити не спромоглися. Про цей випадок повідомило радіо “Люкс”, яке сподівалося провести в суботу для дітей “Шоу телепузиків” за участю ведучих програми “Підйом” (“Новий канал”). Однак з’ясувалося, що крамарі “окупували” передбачене за угодою для цієї акції місце на подвір’ї Палацу мистецтв. Отож довелося телеведучим проводити шоу в екстремальних умовах, які загрожували безпеці дітей!
Хотілося також, щоб організатори Форуму дбали не тільки про комфорт матеріальний своїх гостей, а й психологічний. Так нічим не виправити вже некоректності, що завдала прикрощів п. Лозинському – директору видавництва “Місіонер”, коли серед нагороджених за книжку “Іван Вишенський” із високої сцени привселюдно назвали тільки видавництво “Каменяр”, хоча книжку вони видали спільно! Ця ж неточність з подачі організаторів Форуму закралася і в публікацію “Пуступу”, де були названі всі номінанти нагород Форуму. Може, це й дрібниці, але так хочеться, аби такий “базар-вокзал” не зіпсував львів’янам книжкове свято. Наступне.
|
|
