Два мільярди за викиди в атмосферу
Україна може заробити на продажу квот Кіотського протоколу
ВІДХОДИ
Сергій БЛАВАЦЬКИЙ
Продовження. Початок – стор. 1
Утім, у цієї ініціативи є й противники: екологи та представники Партії зелених України вважають таку позицію України недалекоглядною. Нагадаємо, що дискусія з приводу квот активізувалася останнім часом у зв’язку з пропозицією Міністерства екології та природних ресурсів призначити віце-прем’єр-міністра Олега Дубину головою міжвідомчої комісії з забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Як вважають у Мінекології, Дубина підходить для цієї посади, оскільки є куратором міністерств, підприємства яких є основними забруднювачами повітря у країні, – Мінпалива та енергетики і Міністерства промислової політики.
Згадана вище міжвідомча комісія повинна виробити рекомендації Верховній Раді відносно ратифікації Кіотського протоколу, що його Україна підписала ще у 1997 році, проте до цього часу не ратифікувала. У разі, якщо це станеться, Україна отримає право продажу частини своїх квот на забруднення атмосфери промисловими викидами, якщо отримає такі пропозиції від інших країн (можливість купівлі-продажу країнами квот на викиди вуглекислого газу зафіксована у тексті Кіотського протоколу).
Сьогодні Україна використовує власні квоти тільки на 51%, тож реалізація резерву виглядає привабливо. У 1997 році, відразу після підписання протоколу, вчені Національної академії наук вивчали можливість продажу Україною своїх квот на викиди вуглекислого газ, однак остаточного рішення досі немає. Противники продажу квот вважають торгівлю правом забруднювати атмосферу не тільки аморальною, але й неефективною: немає жодних гарантій, що виручені кошти будуть вкладені у розвиток високих, екологозберігаючих технологій і захист навколишнього середовища.
|
|
