Діти вчаться в аварійних приміщеннях
КОНФЛІКТ
Зоряна ІЛЕНКО
|
на світлині: А може бути і так...
Світлина Мирослава Лужецького
У Брюховичах діти змушені вчитися в аварійних приміщеннях. Єдина в селищі школа має сім корпусів (дво- та триповерхові будівлі), розділених залізничною колією. Чотири з них — в аварійному стані. Усі інші потребують капітального ремонту. Експлуатація споруди, в якій навчаються молодші класи, фактично заборонена санепідемстанцією.
1992 року в Брюховичах почали зводити нову школу. Постійного фінансування не було, а оскільки роботи з консервації об’єкта вповні не проведено — новобудова знаходиться під загрозою руйнування. Батьківський комітет, учнівське самоврядування та дирекція школи впродовж понад двох років звертається до всіх можливих інстанцій. Одне із прохань потрапило навіть до Координаційної ради з питань соціального та правового захисту військовослужбовців, працівників міліції, митної служби та членів їх сімей при Президентові України. Представник відомства перебував у Львові протягом цього тижня. З’ясувалося, що приміщення старенької початкової школи, яка минулоріч постраждала від вогню, не підготували до початку навчального року. Відповідно до акту санепідемстанції Шевченківського району від 7 вересня 2001 р., проведення занять у цій будівлі фактично заборонено, поки не буде виконано припису санепідемстанції про ліквідацію вад. Однак дирекція школи про цей інцидент “забула” повідомити відповідні органи. Тому вхід нагадує стайню, на поверхах відчувається висока вологість.
Як зауважила завідуюча відділенням гігієни дітей і підлітків міської санепідемстанції Мирослава Опаровська, “ми не можемо ініціювати закриття корпусів школи”. Районна санстанція підготувала акт про недоцільність експлуатації приміщення, однак “повністю закрити і заборонити дітям вчитися — це акція політична”. А от не дозволити користуватися санвузлами — будь ласка, оскільки “діти можуть вийти собі кудись”. Себто, як розуміють батьки, туалет можна влаштувати десь поряд, на травичці.
Батьки самостійно намагаються вирішити проблему. Як повідомив голова батьківського комітету Ігор Семків, власними силами вдалося почистити туалети (зливу в них не має) і зробити вивід до колектора. Незабаром мають вивезти сміття із території.
Мирослава Опаровська повідомила “Поступ”, що селищна рада щороку виділяє 50-60 тисяч гривень на підтримання старих корпусів. “Однак це даремна трата грошей, оскільки споруди вже старі”, — коментує вона. Тоді виникає питання, на що витрачаються ці кошти. Директор школи відмовився щось пояснювати.
А завідувач відділу освіти Шевченківської райадміністрації Степан Линда все ж зауважив “Поступу”, що в його компетенції — лише забезпечити навчальний процес. А грошові вкладення не є його проблемою.
Ніхто не сумнівається, що нову школу треба добудувати. 15 грудня 2000 року начальник головного управління економіки Львівської облдержадміністрації О. Пендзин листом повідомив директора школи, що проектом будівництва об’єктів соціально-культурного та житлово-комунального призначення на 2001 рік передбачено і спорудження школи. Але — за умови визначення в обласному бюджеті необхідних видатків.
Проблема фінансування будівництва пройшла не одну інстанцію як в облдержадмінстрації, так і міськвиконкомі, поки не знайшовся крайній. Сьогодні всі зобов’язання щодо нової школи покладено на селищну раду Брюховичів. Вона повинна зібрати кошти, продаючи власну землю. Як повідомив Роман Шалай, заступник голови комісії з питань культури й освіти Брюховичів, аби завершити спорудження приміщення, що вже 10 років мокне й печеться просто неба, необхідно щонайменше 9 млн. гривень. Виникає питання про джерело фінансування, адже кошти зовсім немалі. Скільки ж це землі потрібно продати, аби їх заробити. (Імовірно, не один школяр закінчить своє дванадцятирічне навчання).
А доти діти здобуватимуть знання у старих приміщеннях, перебігати на перервах через колію, батьки ж ремонтуватимуть туалети, а селищна рада виділятиме 50-60 тис. на рік “для підтримки старих будівель”.
|
|
