Якщо Федеріко Гарсія Лорка і казав, що "Іспанія - країна різких контурів...", то він знав (чи відчував) країну набагато краще, ніж я. До того ж він попереджував, що "той, хто кинеться в море сну (у згаданій "контурній" країні ), поріже собі ноги об лезо бритви". Українська країна Ромале - це теж країна різких контурів. Спробуй туди зануритися, як у сон, і ... поріжешся. Але, власне, об що? Та реальність, що там існує, ріже саме тим, що демонструє розбитий на друзки міф. Міф про життя ромів, про їхні статки та згуртованість, про те, що вони - країна в країні, яка сама дає собі раду; про яскравість та самобутність їхньої культури, яка живе в кожному з них. Стоп! Насправді такої країни не існує. Країни ромів не було ніколи...
Країна різких контурів
У ієрархії національних меншин України цигани займають останнє місце
НАРОД
Діана ЮРАШ
|
Україна з часу проголошення незалежності намагається не оминати проблем національних меншин.
Починаючи з 1991 року - після "Декларації прав національностей", затвердили Закон України "Про національні меншини в Україні" (1992 р.), Державну програму "Відродження та розвиток освіти національних меншин в Україні на 1994-2000 рр." (1994 р.), Державну програму "Українська діаспора на період до 2000 р." (1996 р.) і низку інших важливих стратегічних документів ("Концепція шкільної мовної освіти національних меншин в Україні", "Концепція вивчення мов національних меншин у загальноосвітніх школах України", "Положення про недільні школи"). Окрім цього, є ще й Конституція України" 1996 року, на яку можна повсякчас посилатися.
Але контроверзійність моїх роздумів про проблеми національних меншин в Україні полягає не в площині демонстрації позитивного/негативного досвіду щодо інтеграційних процесів, розвитку культурних надбань тих чи інших національних груп, а в тому, що серед національних меншин в Україні існує певна ієрархія. Високий розвиток російської та єврейської спільнот є поза конкуренцією. Болгари, німці, вірмени й інші меншини зберігають за собою репутацію розвинених і таких, які не створюють проблем в українському суспільстві. В "ієрархії" як державної, так і громадської уваги особлива ніша, цілком логічна та обґрунтована, відведена кримським татарам. Протягом 10 років здійснюється продумана та широкомасштабна програма їхньої адаптації в Автономній Республіці Крим.
Цигани (далі і завжди для мене - роми) в ієрархії національних меншин України займають чи не останнє місце. Їхнє "аутсайдерство" пояснюється багатьма причинами. Ромські громади мають негласний статус безперспективних, нездатних до інтеграції спільнот, які відчужені через упередження, що існують в українського населення. Поміж ромів є багато хворих на туберкульоз та інші інфекційні хвороби. Чимало не переступає за 30-40-річний поріг.
Різкі контури, сон, босі ноги ковзають по лезу бритви... Уявляєте?.. Ногою провести по лезу... Боляче?.. Справді боляче... І сон, у який ти занурюєшся, - це не сон відчуттів, радше - інша реальність, у якій хтось таки живе, яку ти означуєш як сон.
Власне, спробу подолати упередження щодо ромського населення демонструє один із програмних напрямків Міжнародного Фонду "Відродження". Програма "Роми України" є однією з небагатьох, що виокремила цю меншину як одну із найменш адаптованих і дискримінованих груп населення України.
Загальних даних за 2001 рік іще немає, а от річний звіт 2000 року представляє 27 проектів від ромських громад на суму 129 тис. 243 дол. США (2,41 % від загальної суми ґрантів МФВ). Якщо підсумувати ефективність здійснюваних протягом 2000 року проектів за програмою "Роми України", то, попри самодостатність кожного з них, вони мають досить фрагментарний характер, із погляду стратегічного проектування, часто-густо не розвивають, а дублюють один одного. З іншого боку, спроба збереження ромів іде знизу, тому й потребує такої поетапності: від найпростішого до складнішого, від елементарного до багаторівневого. І навіть "дублювання" на нинішньому етапі має певний сенс, бо згодом можна відібрати найкращий "дубль". Із усіх здійснюваних проектів я відібрала кільканадцять, котрі мали (і продовжують мати) вплив на розвиток ромської спільноти (і якщо їхній символічний поділ нагадує культову картину Люка Бессона "П'ятий елемент", то так воно є насправді).
Перший елемент. Міжнародний фестиваль "Амала". Найяскравіша акція спільноти минулого року, яка мала справді міжнародний і всеукраїнський резонанс, до неї долучився відомий митець Ігор Крикунов. Фестиваль презентував найкращі зразки ромської культури, зібрав її представників із різних держав і зумів інтегрувати українські ромські громади. Загалом, розвитком музичних і творчих студій (найпритаманнішою ромам діяльністю) повністю або частково займаються товариства "Ром Сом", "Лаутарі", "Рома", "Унг Ромен", "Романі Яг" (Закарпаття), національно-культурне об'єднання "Амала", Форумо Ромен Українатар (Київ), "Ромен" (Харків), молодіжна організація "Кондор" (Ізмаїл Одеської області) та багато інших. І якщо широкому загалу більшість із зазначених організацій невідомі, то співаки-роми за походженням Діма Клімашенко та Петя Чорний не потребують, аби їх представляли. (До речі, один із західних представників цієї нації обґрунтовував версію ромського походження відомої моделі Наомі Кембел).
Другий елемент. "Романі Яг". Мова йде не про Закарпатське культурно-просвітнє товариство, яке очолює один із найвідоміших ромських лідерів (баронів) пострадянського простору Аладар Адам, а про першу газету меншини. Звичайно, при оцінці формальних критеріїв друкованого видання не можуть не виникнути зауваження, особливо щодо його перших чисел. Проте сутнісний аналіз газети - це не що інше, як "ода" "Романі Яг". Це експертна "ода" не стільки тематичному наповненню (хоча деякі газетні матеріали є напрочуд цікавими через їхню новизну та продуманість, вбудованість у загальну концепцію розвитку видання), скільки факту започаткування та здійснення такого проекту. Існує також і громадське ромське радіо, під яким маються на увазі гучномовці по таборах.
Третій елемент. Освітньо-навчальні заходи, які почали реалізувати як ромські, так і неромські (останніх - мізерне число) організації. Таких заходів багато, вони різні: від навчання в недільних школах, розвитку культурно-мистецьких студій до соціально-медичних проектів. Ними займаються закарпатське товариство "Рома", ужгородська організація "Союз українок", Асоціація ромів Ізмаїла, "Рома Поділля" та багато інших. Підсилює даний "елемент" і долучення до роботи недільних шкіл за методикою "Крок за кроком", реалізованої фондом з однойменною назвою, а він добре знаний і має хорошу репутацію не лише в межах України.
Четвертий елемент (найслабший) - ромська література (навчально-методична, художня, науково-дослідницька). Окрім майже невідомої широкому читачеві книги "Ромська колекція в Білоцерківському краєзнавчому музеї" та відомої ромськомовної "Абетки" (видавництво "Равлик", 1998 р.), нічого іншого довго не було. І от лише цього року в Ужгороді побачила світ повість сучасного письменника із Закарпаття Володимира Фединишинця "Чорний циган" ("Кало ром") про життя карпатських ромів на початку ХХ ст. Авторство ідеї належить представнику ромської музичної династії Віллі Папу.
П'ятий (центральний) елемент. Ромські лідери - група людей, яка організовує процес, і є саме тим елементом, без якого неможливим було б задіяти всі інші вищезгадані. Ігор Крикунов, Йосип Адам, Аладар Адам, Аладар Пап, Володимир Григориченко, Юлія Кондур, Земфіра Кондур, Тиберій Горват та багато інших здатні до поступу та спроб щось змінити. Але як відомо мені з приватних бесід, часто-густо вони відчувають безперспективність своєї роботи, говорять про протистояння між громадами.
У Львові ромських родин є не так багато - десь близько 300. Як правило, живуть вони на Збоїщах. Усі є осілими, тобто такими, що мають своє помешкання і роботу. Як розповідала мені Олена (Лєна) Юрченко: "У нас (тобто львівських), ромів, немає тих, котрі жебрають вулицями". У Львові зареєстровано також (з ініціативи Олени та Миколи Юрченків) "Молодіжне історичне і культурно-просвітницьке товариство ромен "Терніпе". (Довідка: Лєні - 25 років, заміж вона вийшла у 15. Її 5-річна донечка вивчає англійську та займається у дитячому танцювальному ансамблі. Розповіді Лєни про ромський побут і традиції, зокрема львівські, заслуговують на окрему публікацію).
Складення усіх "п'яти елементів" дозволить збалансувати становище ромів в Україні (хоч термін "збалансованість" у мене викликає сумніви та відчуття недоречності). Активізація організацій мала б включати один із елементів, який, безперечно, зумовить протест. Якщо його сприймати спрощено.
Мова йде про те, що саме роми мали б взяти на себе відповідальність за становище, у якому вони опинилися. Саме така "установка" допоможе їм здійснювати успішніші спроби інтеграції в українське суспільств. Але, з іншого боку, і держава, і неромські громадські організації мали б вчинити так само. Безперечно, прогнозувати швидку та всезагальну зміну стереотипів сприйняття цієї спільноти населенням України не доведеться. Проте коригувати треба вже сьогодні. У цьому контексті залишаються важливими позиції лідерів, чия активна та часто яскрава громадська діяльність "рятує" ромську спільноту...
Федеріко Гарсія Лорка відчував Іспанію через свій уявний світ болю. Роми теж відчувають свій біль - гострий як лезо. Їхні знищені міфи відновлювати важко, особливо коли мова йде і про зміну символів. Але відновлення (і водночас оновлення) міфу українських ромів має відбутися. І хоч країни цього етносу немає ніде у світі, хтось усе ж малює її контури. Різкі контури країни, якої не існує...
P.S. Автор дякує менеджеру Програми "Рома України" Міжнародного Фонду "Відродження" Оксані Волошенюк за надані для роботи матеріали.
Автор - генеральний директор Суcпільно-гуманітарного консорціуму "Генеза"
Довідка
У середині XVІІІ cт. учені-лінгвісти висунули теорію про походження ромів, яка спиралася на подібність ромської мови на стародавню індійську (санскрит) і новоіндійські (хінді, кашмірі, гуджараті, непалі, маратхі). Роми - вихідці з Індії - були групою (кастою) музикантів, танцюристів і співців, на яку поширювалася заборона письмового відтворення своєї історії. Першою згадкою про міграцію ромів є розповідь Хамзи з Ісфагана (X століття) про прибуття до Персії 12 тисяч музикантів. Малюнок міграційного процесу виглядає так: Індія - Персія - Туреччина - Греція - Болгарія - Сербія - Румунія - Угорщина - Чехія - Німеччина - Франція...
Під час перепису населення 1989 року 48 тисяч громадян УРСР назвали себе ромами. До осілості ромів у колишньому СРСР вагомо спричинився тодішній закон, який вийшов у 1956 і діяв до 1962 року.
Згідно з ним, за мандри та "паразитичний спосіб життя" ромів відправляли на п'ять років у в'язницю. Щось таке ж практикували за Австрії, коли Марія-Тереза заборонила мігрувати. Сьогодні, як вважають фахівці Держкомнацміграції, реальна кількість ромів (зважаючи на особливості їхнього життя та факту, що значна кількість під час перепису вказували іншу національність) є набагато більшою, ніж про те кажуть офіційні дані - десь 80-100 тис. Найбільше їх - у Закарпатті. За останнім переписом - 12,9 тис., хоча неофіційна статистика вказує 30-40 тис. осіб - 5% від загальної кількості населення області. За переписом 1926 року, їх там було лише 1175 осіб.
Головні причини великих розбіжностей у статистиці: відсутність паспортів чи інших документів, недовіра до всіх урядових починань, незалежно від держави проживання, а також "мобільність" ромських таборів. Останніх на Закарпатті зараз близько 50-ти. Найбільші є в Береговому та Мукачевому (приблизно по 1250), Великому Березному та в Ужгороді на Радванці (до 1000), Тельмані (300), селищі Середнє (до 750), Великій Доброні (400-600).
|
|
