Як "заманити" інвестора
ІНВЕСТИЦІЇ
Стефан СКВОРЕЛ
Глобалізація економіки та зміна економічних режимів у світі змушує країни, зацікавлені в залученні прямих іноземних інвестицій, змінювати політику “заманювання” інвесторів, йдеться у доповіді про стан прямих іноземних інвестицій у світі Конференції ООН з торгівлі і розвитку.
Внаслідок зняття торгових бар’єрів і розширення регіональних зв’язків зменшується значення багатьох національних ринків. У цих умовах країнам, що розвиваються, доводиться все жорсткіше боротися за свою частину глобального інвестиційного потенціалу.
За даними ООН, у 2000 році обсяг прямих іноземних інвестицій у світі сягнув рекордного рівня – 1,3 трильйона доларів. При цьому основними отримувачами інвестицій є розвинуті країни – на них припадає більше трьох четвертих загального обсягу інвестицій.
Частка інвестицій у країни, що розвиваються, у 1994 році досягла свого піку – 41% усіх прямих інвестицій у світі припало на цю категорію країн. Проте в останні роки їх рівень постійно знижується. У 2000 році країни, що розвиваються, отримали інвестицій на суму 240 мільярдів доларів, що складає 19%. З них 27 мільярдів доларів отримали країни Центральної і Східної Європи. Росія з цієї кількості отримала 2,7 мільярда доларів, Україна – 0,6 мільярда доларів, а Казахстан – 1,2 мільярда.
Природні ресурси вже не важливі
Наявність значних запасів природних ресурсів і дешевої робочої сили, що вважалося головними чинниками притягнення іноземних інвестицій у країни пострадянського простору, нині перестають відігравати важливу роль, вважають експерти ООН.
Частка “первинних” галузей обробної промисловості у промисловості загалом зменшується, і чинник природних ресурсів сам по собі відіграє уже меншу роль у притягненні прямих іноземних інвестицій для багатьох країн, сказано в доповіді. З дешевою робочою силою відбувається те ж саме: навіть у трудомістких видах діяльності нерідко виникає потреба у використанні нових технологій і кваліфікованих кадрів.
На думку експертів ООН, замість цього географія діяльності транснаціональних корпорацій, які є основними джерелами інвестицій, сьогодні визначається трьома чинниками: лібералізацією політики, технічним прогресом і корпоративними стратегіями.
Інвесторам потрібні “силіконові долини”
Незважаючи на глобалізацію світової економіки та уніфікацію торгових правил, місцеві умови продовжують грати важливу р оль. Так, інвестиції виявляють тенденцію до географічної концентрації. Можливість компактного розміщення постачальників, кваліфікованої робочої сили та ринків збуту змушують компанії організовувати виробництва в безпосередній близькості від територіально-виробничих комплексів суміжних фірм. Прикладом таких зон, які мають явні переваги в порівнянні з іншими регіонами, є “Силіконова долина” у Каліфорнії, “Силіконове болото” у британському Кембриджі та “Бездротова долина” у Стокгольмі.
Просто відкрити двері у свою економіку ще не достатньо. Необхідно сформувати привабливі конфігурації економічно-географічних переваг, зазначають експерти ООН. Це в свою чергу створює ризик, що менш розвинуті країни все більше віддалятимуться від фінансових потоків, оскільки не зможуть забезпечити таких переваг.
“Третє покоління”
Таким чином, для використання і зміцнення територіальних комплексів із метою залучення іноземних інвестицій необхідні нові підходи, що виходять за рамки політики заохочення інвестицій першого та другого поколінь.
“Першим поколінням” називають проринковий політичний курс, який уряд країни бере на озброєння для притягнення інвестицій, знижуючи бар’єри для руху капіталу і встановлюючи чіткі стандарти у відносинах з інвесторами. “Другим поколінням” називають політику “маркетингу” урядом країни, коли він, наприклад, активно створює різноманітні національні агентства з притягнення інвестицій.
Наступним кроком політики притягнення інвестицій є вибір інвесторів на рівні галузей і фірм з врахуванням їхніх специфічних потреб. Якщо країна спроможна створити конкретні територіально-виробничі комплекси, які будують свою діяльність на конкурентних перевагах країни і здатні створити власний імідж, так звану “марку”, це є великою перевагою для такої стратегії, наголошують експерти.
|
|
