Таємниця загибелі "Курска"
З підйомом російської атомної субмарини причини її аварії можуть так і залишитися не з'ясованими
ВЕРСІЇ
Ірина КИРИЧЕНКО
|
Більш ніж рік минув з часу загибелі у Баренцовому морі російської атомної субмарини “Курск”. Це судно вважалося одним з найдосконаліших і найпотужніших в світі. Його розміри досягали – 150 метрів у довжину, а висота прирівнювалася до шестиповерхового будинку. “Курськ” мав подвійний сталевий корпус, який робив його практично невразливим. Принаймні так думали до дня його загибелі. Але як ми вже знаємо з досвіду “Титаніка” та “Британіка”, надто покладатися на досягнення цивілізації у мореплавстві, як правило, не варто. Отже, як ми вже переконувалися не раз, історія повторюється.
Нині так і не відомо, що ж трапилося того фатального дня, під час військових маневрів. За словами Віктора Рожкова, який у період з 1991 до 1997 рік був капітаном “Курска”, субмарина могла витримати пряме влучання торпеди, не зазнавши при цьому значних ушкоджень.
10 серпня 2000 року “Курск” приєднався до російського Північного флоту у Баренцовому морі. Наступного дня підводний човен мав провести імітацію наступу проти Північного флоту, проте... затонув.
Розглядалися різні версії, що могли призвести до катастрофи: випадкове влучання торпеди, теракт, міна часів Другої світової війни тощо. Однією з найпоширеніших була версія про те, що російську субмарину протаранив американський підводний човен. Як стало відомо, на той час у Баренцовому морі перебували два підводні човни ВМС США, які збирали дані про російські навчання і судна.
Російські експерти припускали що, американська субмарина втратила “Курск” на моніторі, внаслідок чого відбулося зіткнення, (адже підводні човни у під водою визначають місце знаходження інших за звуком двигунів, за допомогою сонарів). Саме це, на думку російських експертів, могло спричинити пожежу, що призвела до вибуху торпед.
Однак Сполучені Штати заперечували будь-яку причетність до аварії своїх суден, запевняючи, що внаслідок такого зіткнення їхній човен мав би зазнати значних пошкоджень і змушений був би піднятися на поверхню, чого не сталось. Через шість днів після катастрофи росіяни продемонстрували фотографію, зроблену за допомогою супутника. На ній видно американську субмарину, стаціоновану на військово-морській базі Норвегії. Російські експерти цікавилися, що там робить американський атомний підводний човен, який не потребує дозаправки пальним. Норман Полмар, аналітик ВМС США, посилаючись на військову таємницю, не став відповідати на це питання, заявивши лише, що знімок з російського супутника не є доказом.
Існує також і британська версія загибелі атомохода. За словами британських сейсмологів, сила вибуху на “Курску” дорівнювала чотирьом балам за шкалою Ріхтера. Однак на дві хвилини раніше вони зафіксували ще один вибух, меншої сили. Британські вчені вважають, що вибух спричинив пероксид водню, який використовують як паливо для торпед. Відомо, що коли пероксид водню потрапляє на певні види металу, а саме мідь або латунь, вони перетворюється на суміш кисню і пари, в результаті чого розширюється у п’ять тисяч разів. Такий випадок трапився 16 червня 1955 року з британським підводним човном. На його борту випробовувалася нова торпеда “Фенсі”, в якій пероксид водню також використовувався як паливо. Корпус торпеди вибухнув, внаслідок чого підводний човен затонув, забравши з собою на дно 13 членів екіпажу.
Моріс Страдлінг, конструктор “Фенсі” вважає, що щось подібне трапилось і на “Курску”. Відомо, що того дня мав бути проведений навчальний запуск торпеди – і хтось помилково, зашвидко, запустив її двигун. Він вважає, що вибух торпеди (не боєголовки, а лише її корпусу) і був першим вибухом, який зафіксували британські сейсмологи. Він спричинив пожежу в першому відсіку і через дві хвилини п’ятнадцять секунд боєголовки детонували.
Тобто версій існує багато, але чи дізнаємося ми колись про справжню причину аварії? Адже незабаром “Курск” все-таки витягнуть на поверхню, та проблема полягає ще й у тому, що носову частину субмарини відрізали і не планують піднімати. Вісім діб перший відсік відрізали від решти човна, використавши три комплекти тросової пили. Розпилювання відсіку проходило по 14, 16 шпангоутону, під кутом 20 градусів, при повному дистанційному керуванні. На даний момент, як заявив представник штабу Північного флоту з посиланням на начальника експедиції особливого призначення віце-адмірала Михайла Моцака, перший відсік відділено. Відтепер розпочнеться підготовка до першого етапу операції з підйому субмарини. Водолази зачищають лінію відрізу від уламків корпусу.
Існує ще одна проблема. Останнім часом виникають великі побоювання, що “Курск” може стати другим Чорнобилем. Контр-адмірал у відставці Юрій Сенадський заявив, що торпеди непридатні для довгого зберігання під водою. За його словами, якщо почнеться детонація торпед, вибухне і сам реактор – і тоді вже нічого не допоможе. Отже, за словами контр-адмірала, на дні Баренцового моря лежить “другий Чорнобиль”, або навіть щось страшніше. Тож у багатьох спеціалістів виникають сумніви щодо безпеки всієї операції. Адже на борту все ще є понад 20 торпед, які можуть детонувати. За найгіршим сценарієм, “Курск” може потягнути буксирну баржу на дно. А може відбутися викид ядерного палива. Тоді субмарину доведеться знову опустити на дно й замурувати в бетонний саркофаг, як шостий реактор. У зв’язку з цим мали б бути розроблені плани на екстрений випадок, однак з боку російських військовиків заяв про існування екстреного плану наразі не було.
|
|
