Джеффрі Катценберг: Геть із дитячого кутка
|
– Ви постійно стверджуєте, що у своєму новому фільмі “Шрек” Ви не намагалися помститися колишньому роботодавцеві Волту Діснеєві, з яким Ви багато років були посварені. Але чому тоді у фільмі так багато анти-діснеєвської іронії?
– “Шрек” повний іронії на всіх і все, але всі напади у фільмі “вище пояса”, вони не злі, а дотепні і зроблені зі смаком.
– Режисер фільму Ендрю Адамсон розповідав, що всі сцени фільму, які стосуються Діснея, були показані адвокатам, щоб потім не виникло ніяких неприємностей.
– Неправда, що Ендрю таке казав. Журналісти, здається, єдині, хто постійно бачить у фільмі антидіснеєвські нападки. Я не бачу нічого провокаційного у фільмі, і вже багато місяців тому надіслав його на студію Діснея.
– Дісней протягом тривалого часу зберігав майже світову монополію на мультиплікаційні фільми. А “Шрек” викликає думку про те, що діснеєвські мультики безнадійно застаріли. Нові комп’ютерні технології витіснять діснеєвський досвід?
– Це зовсім не питання технологій. Шанси досягнути успіху на ринку мультиплікації завжди були і в інших, не лише у Діснея. Для цього потрібні фахівці неймовірно високого класу, страшенно багато часу і великі ресурси.
– Досі це все було лише у Діснея.
– Це було і в інших. Але те, що справді потрібно – це божевільний, як от, наприклад, я. Я щоранку прокидаюся і намагаюся пробити бетонну стіну, оббиту залізом. Принаймні, так мені виглядає моя спроба створити успішну мультиплікаційну студію. За 75 років це не вдалося ще нікому.
– Комп’ютерні дизайнери неймовірно горді з того, що їм вдається за допомогою новітніх технологій створити майже реалістичні, максимально схожі на живі, персонажі. З технічної точки зору – це велике досягнення, але що в цьому привабливого з естетичної точки зору?
– Нічого. Студія DreamWorks зовсім не намагається створювати фотореалістичні персонажі. Той, хто до цього прагне, може знімати з натури, це дешевше і простіше. Все, що мені досі вдавалося побачити у мультиплікації у стилі фотореалізму, не мало в собі емоційності. А це, як на мене, дуже серйозний недолік. Але ми прагнемо наближати персонажів о реалістичного вигляду. Наприклад, Принцеса із “Шреку” була раніше набагато реалістичніша, але ми змінили її вигляд, бо вона перестала пасувати до створеного нами світу.
– Кажуть, Кемерон Діас, яка була прототипом для Принцеси, перелякалася, коли побачила свою цифрову-копію.
– Вона була вражена тим, наскільки добре нам вдалося передати її міміку, жести і шарм. Принцеса зовсім на неї не подібна, аде вона рухається, як Кемерон.
– Останнім часом мультфільми “подорослішали”. Теми, які вони зачіпають, орієнтовані і на дорослу аудиторію. “Шрек”, зокрема, був першим мультфільмом за останні 48 років, який демонструвався у конкурсній програмі каннського кінофестивалю. Це величезна відзнака.
– Так, це було найбільше досягнення всієї моєї дотеперішньої кар’єри. Протягом 20 років я займаюся мультиплікацією, і нарешті до неї почали ставитися як до нормального кінематографа, а не як до дитячої забавки. Це величезна честь для мене. “Шрек” показали в Каннах у фестивальному палаці, для найавторитетнішої публіки світу, яка прийшла на перегляд у смокінгах і вечірніх сукнях. Якщо це не доводить, що ми виросли з дитячого кутка, то що ж тоді?
– Що може змусити дорослу людину дивитися мультфільм, якщо вона може вибирати серед десяти справжніх фільмів?
– Хороший сюжет і сподівання, що під час перегляду вдасться отримати задоволення не гірше, ніж, оглядаючи звичайний фільм.
– Голлівуд скаржиться на дорогих і амбітних зірок. Чи зможуть віртуальні фігури колись замінити живих акторів?
– Не думаю. Актори викликають переконливі відчуття.
– Це вдається і вашому Шрекові. Він дуже зворушливий.
– Це правда, але мультиплікаційні фігури завжди перебільшені, вони ніколи не бувають автентичними. А крім того, я не вірю, що комп’ютер зможе створити голос, який замінить людський.
– Хіба це не є лише питанням технічного прогресу?
– Ні, це просто різниця між тим, що створено штучно і тим, що з’явилося природнім шляхом. Цю різницю неможливо пояснити, бо вона – суто емоційна.
– Багато “справжніх” фільмів працюють із великою кількістю комп’ютерних ефектів. Натомість фільм “Остання фантазія”, створений за допомогою цифрових технологій, намагається виглядати максимально фотореалістично. Ви не вважаєте, що межа між віртуальним та реальним світом незабаром зникне?
– Це питання хвилює мене вже кілька років. Настільки, що всі фільми, над якими я зараз працюю, намагаються всіляко підкреслити те, що у мультиплікації є неповторного. Я обираю сюжети, які неможливо зняти у реальному кіно, або можливо тільки за гігантські суми. Наш наступний проект називається Spirit: Stallion of the Cimarron (“Дух: жеребець Сімаррон”). Це історія коня на Дикому Заході, з перспективи якого розказаний весь сюжет.
З німецької переклала Наталка СНЯДАНКО
відгуки
(Shrek, США, 2001. Реж.: Andrew Adamson, Vicky Jenson. Ролі озвучували: Mike Myers – Shrek/Blind Mouse. Eddie Murphy – Donkey. Cameron Diaz – принцеса Фіона. John Lithgow – лорд Фаркваад)
“Цей фільм – подібний на осла, який їсть вафлю”. Andrew Manning, Radio Free Entertainment
“Не можна сказати, що фільм не цікавий, але якщо Ви шукали, убивцю Діснея, продовжуйте шукати”. Widgett Walls, Needcoffe.com
“Шрек не є розумним і не є сильним. Він просто хоче, щоб про нього так думали. До перегляду, під час перегляду, після перегляду”. Robert Wilonsky, New Times Los Angeles
“Це не той мультфільм, до яких звикла ваша бабця”. Jeanne Aufmuth, Palo Alto Weekly
“У цій стрічці є не дуже багато того, що задовільнить і дорослих, і дітей”. Harvey S. Karten, Compuserve
|
|
