Епоха політичних змін
НОРВЕГІЯ
Євген ГУЛЕВИЧ
Норвезькі соціал-демократи, схоже, зазнали нищівної поразки на парламентських виборах. Якщо лічити від 1924 року – то вперше. За них проголосували заледве 24 % виборців – на понад 10 % менше, ніж 4 роки тому. Поразка Партії праці означає для неї катастрофу, відтак вона перетворюється просто на одну з багатьох інших партій. Щоправда, в стортингу вона таки матиме 43 місця із 165, але це – на третину менше, ніж 1997 року.
Коштом Партії праці й обіцянками знизити податки поживилися консерватори, які традиційно мали вдвічі нижчу підтримку виборців. Однак щойно порахували 75 % бюлетенів, як стало зрозуміло, що вона зможе претендувати принаймні на 38 мандатів (близько 20% голосів виборців). Коаліція християнських демократів хоч і набрала 23,5 % голосів, у стортингу матиме лише 34 мандати. Ультраправа Партія розвитку, зі своїми понад 14 %, одержить 25 місць, соціалісти, відповідно, спромоглися на 23 мандати.
Багато норвежців, які скаржаться на погану якість соціального забезпечення та найвищі в Європі податки, розчарувалися в правлінні Партії праці на чолі з Єнсом Столтенберґом. Тож тепер у стортингу до керма можуть стати консерватори та три менші політичні сили центру та правиці, котрі здатні створити коаліцію, що складе парламентську більшість. Столтенберґ, однак, і далі обіцяє боротися за крісло голови уряду. Шанси його зовсім не примарні, адже проти консерваторів рішуче виступає колись досить потужна, але тепер невелика Партія центру, яка отримала голоси 5 % норвежців. Понад півмільйона виборців зі всіх 3,3 млн., коли заходили до кабіни, не знали, за кого б хотіли голосувати. Це дало підстави норвезьким виданням стверджувати, що “найпотужнішим політичним угрупованням є “партія непевних виборців”. Така непевність насамперед партій, а відтак і самих виборців, означає, що майбутній уряд не буде цілком вільним у своїх діях. До того ж, ситуацію ускладнює той факт, що норвезька конституція забороняє скликати нові дострокові вибори.
Як запевняє один із найвідоміших політологів – професор Бернт Аардал з університету в Осло, Норвегія ввійшла в епоху політичної нестабільності.
|
|
