На славу "Великого Мао"
КИТАЙ
Ольга КОЦАЙ
Відзначення 25-ї річниці смерті Мао Дзедуна відбувалося досить дивно. До мавзолею Мао в центрі площі Тяньанмень, де спочиває забальзамоване тіло найславетнішого китайського комуністичного лідера, як і колись, тягнулися багатотисячні юрби прочан. Деякі навіть плакали. На площі – величезний портрет керманича.
Але державні газети про річницю не згадували. Жоден чиновник високого рангу не виступив з урочистою промовою. Меморіальний зал Мао на площі Тяньанмень був зачиненим.
Мао все ще залишається для китайців кумиром, і ім’я його вимовляють шанобливо. Для молоді, котра не зазнала репресій культурної революції, Мао – символ національної гордості. Він – визнаний світовий лідер, на думку якого всі зважали, котрого боялися. Для старшого покоління часи Мао пов’язані зі спогадами про незіпсутий корупцією соціалізм, де загальна рівність вважалася непорушною цінністю.
Але нині вчення Мао має суто символічне значення. Сьогоднішні комуністичні лідери відійшли від маоїзму. Загальна трудова мобілізація замінена ринковими механізмами, на противагу аскетизму прийшла психологія масового споживання.
У часи керманича капіталісти були класовими ворогами, нині компартія широко відчиняє їм двері.
Наприкінці цього року Китай повинен зробити остаточний крок до капіталізму – вступити у Міжнародну торгівельну організацію.
|
|
