Культ тіла в пустелі Невада
Цього року на американському фестивалі "Палаюча людина" було менше відвідувачів, аніж звикло
BURNINGMANFESTIVAL
|
Це дійство відбувається щороку в пустелі Невада. Нещодавно протягом тижня, від 27 серпня до 3 вересня, у наметовому містечку під назвою Black Rock City жили 24500 осіб – переважно художники, які з’їжджаються сюди щороку на легендарний фестиваль “Палаюча людина” (Burning Man Festival). Цього разу гаслом стало “Сім століть”.
Імпреза починалася 16 років тому дуже скромно. Ларрі Гарві, засновник проекту, був нещасливо закоханий і, щоби відволіктися, виліпив разом із друзями скульптуру та підпалив її на пляжі в Сан-Франциско. Випадкові перехожі захоплено відреагували на таке сполучення вогню і твору мистецтва. Так виникла ідея створити ціле дійство, під час якого митці спалювали б свої твори. Зараз ця імпреза дуже популярна і масова, щороку на неї витрачають кілька мільйонів доларів.
Багато хто із постійних відвідувачів навіть нарікає, що це стало “надто комерційним”. Часто змагання творчих людей перетворюються на змагання людей грошовитих. Дехто наймає людей для побудови своєї інсталяції. Нещодавно тут з’явилася і техно-дискотека “Емеральд”, на будівництво якої було витрачено понад 100000 доларів. Про те, що часи помінялися, свідчить і те, що багато хто з колишніх хіпі, приїжджає в дорогих автомобілях, дехто прилітає на вертольотах. Таким чином, уся забава перетворюється на імітацію.
Шлях до місця, де проводиться фестиваль, пролягає через місцевість, де найбільше поселення налічує 340 людей. Містечко Black Rock City розташоване посеред пустелі Невада на вистоті 1300 метрів над рівнем моря. Автозаправка “Джерлач”, яка одночасно є баром і супермаркетом – останній притулок цивілізації, після якого довкола вже тільки сама пустеля. За час фестивалю прибуток “Джерлач” є найвищим у році. Решта місцевих мешканців сприймають фанатів, які їдуть на фестиваль, як інопланетян. Непроханих інопланетян.
Містечко має форму кола з діаметром близько 6 кілометрів. Посередині відведено спеціальну площадку для інсталяцій. Цілий день тут світить сонце, концертують або просто спілкуються учасники фестивалю, а вночі збирається тусовка найбільш витривалих. Але збираються вони, зрозуміло, не лише в центрі містечка.
Незважаючи на те, що фестиваль триває лише тиждень, у містечку є лікарня, пошта, кілька радіостанцій та Інтернет. У спекотні обідні години чимало людей збираються в тінистому Center Camp, де розмальовують одне одного, роблять масажі, займаються музикою, йогою, а часом – коханням.
Сюди щороку приїжджають не лише ветерани, а й новачки, яких називають “ньюбі”, на них тут чигає багацько небезпек. Від сонця, спраги (через необережність трапляється чимало випадків обезводнення організму, і постраждалих доводиться госпіталізувати), несподіваних піщаних бур, сильних злив (останні перетворюють місцевість на болото) і до наркоманів за кермом автомобіля. Організатори фестивалю натягнули невидиму мотузку, яка символізує кордон між законами Невади, які виступають категорично проти наркотиків, і давніми звичками хіпі, котрих тут збирається переважна більшість. Тому в спеціальній брошурі, яку роздають усім учасникам, зазначається: “Ексцес дозволено, але тримайтеся в межах законів штату”. Тому кожен, хто в останній вечір хоче спалити свій твір, повинен привезти зі собою вогнегасник.
“Тверезих тут є незначна меншість, решта перебувають під кайфом”, – висловився один із учасників. Зовсім не всіх цікавлять і скульптури, які спалюються наприкінці. Але загалом їх автори намагаються зробити все для того, щоби полум’я було якомога вищим. Цього року серед інших спалювали і макет підводного човна “Курськ”.
“Машину після цієї поїздки можна відразу викинути”, – говорить Джен, котрий уже вчетверте приїздить сюди в пошуках приємного товариства, у якому гроші не відіграють жодної ролі, і вільного кохання. Нервують лише “туристи”, кількість яких щороку зростає – їх не відлякує навіть достатньо висока сума оплати за право жити в наметовому містечку (цього року вона становила 200 доларів, а ще кілька років тому це було лише 45). Таких тут називають “боцо”. Але не всі новачки хочуть бути “туристами”. Деякі пнуться зі шкіри, тільки б проекти визнали достатньо екстравагантними, а їх зарахували до “своїх”. Так, “ньюбі” Мелісса з цією метою притягла зі собою чотириметровий металевий “Маятник Ньютона”, із якого звисають п’ять куль для гри в боулінг. Якщо зрушити з місця одну – вона зачепить сусідню, і протягом 20 секунд триватиме неймовірний шум, аж поки маятник спинить хід. Дехто від незвички затикає вуха.
Окрім води та продуктів, люди привозять зі собою найнесподіваніші речі. Перед наметами можна побачити колекцію відрізаних лялькових голів, японські чайні церемонії, які відбуваються просто неба, автобус без мотора, зате з вітрилом на даху. Хтось притягнув не лише собак чи коней, а й опудало ведмедя чи рисі. Змії тут зовсім не є дивиною. Поряд із сучасним диваном розташоване старовинне перукарське знаряддя, а трохи далі – піраміди з міді, які акумулюють космічну енергію. Над однією із машин висить мобільний телефон із кісток тварин, а в небі літак виписує: WWW.SEX.COM, чим викликає справедливе обурення справжніх хіпі.
Кейт і її друг Джером витратили кілька місяців, щоби виготовити свій об’єкт R2D2 реальних розмірів – меншого із двох роботів із фільму “Зоряні війни”. Молоді люди – безробітні програмісти. Вони спеціально перервали свою подорож Європою, аби прибути на фестиваль. Після невеличкої затримки на кордоні їм таки дозволили ввезти R2D2. Кейт приїхала до Black Rock City вперше, але намагається зробити все, щоби її не зарахували до “боцо”. Вона привезли зі Швеції смітник і перетворила його на твір мистецтва. Окрім небезпеки жити поряд із скептично налаштованим ветераном або позбавленим фантазії “боцо”, мешканцям наметового містечка може зіпсувати настрій тільки одне: для десятків тисяч людей тут стоять лише кілька дюжин біотуалетів.
За матеріалами закордонної преси підготувала Наталка СНЯДАНКО.
|
|
