"Усе найкраще в музиці завдячує наркотикам"
Іггі Поп після того, як зав'язав
АУДІО-ГАЛЕРЕЯ
Роман ЗАЯЦЬ
|
IGGY POP. Beat ‘em Up (2001, Virgin Records)
Кілька років тому мені до рук потрапила рок-енциклопедія, де епіграфом до одного з підрозділів були приблизно такі слова: “Знай, усе найкраще в музиці, написане з кінця 60-х до 80-х, завдячує появою тільки наркотикам...” (Даруйте, якщо не дослівно пригадав знану сентенцію). Важко не погодитися... Мік Джаггер, Девід Бові, Стівен Тайлер, Іггі Поп – найславетніші рок-мужі були найзатятішими наркоманами. Але ті, хто вчасно сказав собі “Досить!”, до сьогодні дивують нас новими альбомами, багатотисячними концертами, неймовірною енергетикою – як на тих, кому вже давно стукнуло за 50. Іггі Поп (справжнє ім’я – Джеймс Джуел Остерберг) – живий приклад того, що ніколи не пізно сказати героїну чи ЛСД “стоп”. Музичну кар’єру розпочинав як музикант-самоук. Зрештою, не музичні чи вокальні дані принесли йому швидку славу, а “новий” стихійний імідж, що виявлявся, зокрема, у сценічній поведінці. Під час концертів він виглядав як артист, у якого є серйозні психічні проблеми: ригав на глядачів, посилав їх під три чорти (і це ще м’яко кажучи), показував задницю, а під кінець розбивав пляшку і осколками різав своє тіло... До речі, Іггі Поп перший спробував зі сцени стрибати в натовп збуджених глядачів. А хлібом насущним для нього була хімія. Це був період, коли за подібним сценарієм “творчого життя” десятки музикантів згоряли, так і не розпаливши себе. Іггі це пережив. Довів, що можна вилізти на світ Божий навіть із найглибшої наркотичної ями.
Цієї зими Поп записав новий студійник – Beat ‘em Up, улітку альбом з’явився на полицях музичних магазинів. З першої композиції стало зрозуміло, що старий панк-рокер усе ж не зовсім постарів. Та й чи треба було чекати чогось іншого, коли вже сама обкладинка альбому зраджує майбутню естетику роботи. Неймовірно енергетично насичений альбом – запальний, ритмічний, такий же крикливий, як альбоми Stooges, і разом з тим не менш “брудний”. Чого варті самі лише назви пісень: Drink New Blood (“Випий нової крові”), It’s All Shit (“Це все гівно”), Ugliness (“Потурання”) тощо. Ще три десятки років тому вихід такої платівки спричинив би революцію в рок-індустрії. Сьогодні ж вона проскочить (а надто в радіопросторі) майже непомітно.
Легко спрогнозувати, що комерційне зацікавлення альбомом буде незначним, гроші з панчіх не пошкодують витягнути лише старі фани рідної формації Попа Stooges, та все ж, попри безліч пропозицій музичних магазинів, це одна з небагатьох робіт, від якої вас не знудить. Запевняю.
galereya@ukr.net
|
|
