Війна цивілізацій розпочалася
Америка вже ніколи не зможе стати такою, як була
ТРАГЕДІЯ
Любко ПЕТРЕНКО
|
11 вересня 2001 року увійде в історію як день “Великого шоку”, який пережила як Америка, так і весь світ у зв’язку з небаченим за своїм зухвальством терористичним актом. Ще довго, згадуючи цей день, ми задаватимемо собі запитання: як могло статися, що група зловмисників, наскільки спритними вони б не були, зуміла завдати такого дошкульного удару наймогутнішій країні світу, та ще й у час її найвищого розквіту?
З грудня 1941, коли японська морська авіація зруйнувала дощенту військово-морську базу США Перл-Харбор на Гаваях, американці не переживали такого шоку, таких втрат, такої ганьби. Хоча теперішній теракт є значно більш прикрим, адже удару було завдано по самому центру Сполучених Штатів, а не десь по океанських островах. Зараз загинуло удесятеро більше людей, ніж 1941 року, — причому мирних мешканців, а не вояків.
Організатор замаху, хто б він не був, виявився неперевершеним майстром своєї справи. Операція, хірургічна за своєю делікатністю й інфернальна за своїми наслідками, мала б бути продумана до найдрібніших деталей. Треба було рекрутувати й вишколити виконавців-суперменів, які ще й до всього не вагаючись віддадуть своє життя за “святу” справу. Треба було до найдрібнішої деталі вивчити систему безпеки, яка діє на летовищах Сполучених Штатів, найняти фахівця, який володіє всім комплексом інформації, підкупити певних службовців. А головне — провести всі підготовчі заходи й сам теракт так, щоб не привернути до себе уваги ні американських спецслужб, ні правоохоронних відомств країн-союзників. Хоча американські правоохоронці й були вже готові протягом останнього місяця до терористичних актів з боку ісламських фундаменталістів, але вся їхня увага була зосереджена на амбасади, особливо ті, що розміщені в арабських державах.
Досконало було продумано і список цілей для атаки. 412-метрові хмарочоси-близнюки World Trade Center, які завжди були візиткою Нью-Йорка. Вони були невід’ємним атрибутом усіх поштівок з написом I love NY. Вони символізували американську мрію. Зрештою, ці хмарочоси були центрами не лише американської, але й світової торгівлі. Їх більше немає, і Нью-Йорк вже не виглядає Нью-Йорком, Америка — Америкою. Ще більше символічне навантаження несе будинок Пентагону — “центру американської вояччини”, як іменували його пропагандисти за часів Радянського Союзу. Терористи зуміли продемонструвати, що навіть дислокований під Пентагоном спеціальний аеродром винищувачів не зможе врятувати військове відомство від руйнації.
ЦРУ, на утримання якого з бюджету США щороку витрачається мільярди доларів, виявилося безпорадним перед купкою терористів-камікадзе, озброєних ножами. Америка була готова до будь-яких випадів, але не до тих геніальних у своїй простоті, які було вчинено 11 вересня. Чи можна тоді в принципі відчувати себе спокійним у цьому світі?
Тепер доречніше ставити питання, які дії Вашингтона, його союзників, всього світу спровокують ці удари по Нью-Йорку та Вашингтону. Багато хто вже говорить про Третю світову війну. Що ж, не варто виключати й такий сценарій з числа робочих гіпотез. Розгорнеться жорстока битва цивілізацій по лінії Схід—Захід, де сильніший нарешті отримає право володарювати у світі. Але хто захоче себе в тягнути в цю війну на боці Заходу, окрім Сполучених Штатів? Зрештою, і їх буде достатньо. А на боці Сходу? Чи зможе якась арабська країна кинути виклик наддержаві, хай і дещо побитій останніми подіями?
Згідно з найбільш поміркованим сценарієм, усі правоохоронні відомства США активізують свої зусилля для пошуку головних осіб, що стоять за терактом. Скрупульозна рутинна праця може затягтися на кілька років. За цей час Вашингтон поступово втрачатиме авторитет як імперія глобального масштабу.Американські біржові курси далі безславно падатимуть. Америка врешті може потрапити в нову безпрецедентну загальнонаціональну кризу.
Найреальнішим виглядає приблизно такий розвиток подій. До слідства у цій справі справді буде залучено максимально можливі правоохоронні сили. Слідство йтиме своєю чергою, але кара підозрюваним буде здійснюватися без зволікань. Хай лише з’явиться якийсь більш-менш переконливий доказ чиєїсь вини — і підозрюваного можна вже буде вважати небіжчиком. Помста буде чинитися за принципом розумної достатності без особливих церемоній, але й і без надмірної гарячковості. Не виключено, що американські законодавці погодяться зупинити дію закону, який забороняє фізично знищувати осіб, підозрюваних у тероризмі. Саме цього, згідно з останніми експрес-опитуваннями, вимагають від влади американці. Саме такий сценарій можна побачити й крізь рядки виступу президента Буша. “Ми не робитимемо жодної різниці між терористами, які вчинили ці акти, і тими, хто надавав їм допомогу і притулок”, — пообіцяв американський лідер. Терористичні акти були в першу чергу викликом американському суспільству. І якщо батько нації не відповість за образу своїх дітей з усією рішучістю, то лише розпишеться у своїй безпорадності. А для техаського ковбоя Буша краще смерть, аніж така ганьба. Зумів же президент Трумен через чотири роки після ганьби у Перл-Харборі дати японцям таку ядерну відповідь, що ті ще й досі з жахом згадують про неї.
Нині Америка вже не та, що була на початку тижня, і вона вже не зможе стати такою. Вираз безпорадності нині прочитується в кожному американському обличчі. Конгресмени, що вийшли перед Капітолієм, аби підтримати своїх співвітчизників піснею про Амерку, лише нагнали на них ще більшого страху, оскільки весь цей спів радше скидався на реквієм.
Що ж тепер робити американцям: піддатися страху, зневіритися у власних силах, занепасти духом і плюнути на те світове лідерство, яке мов магнітом притягує до себе всілякі лиха. Хоча ні, американська нація не така безпорадна, вона зуміє відшукати в собі той духовний потенціал, який допоможе зібратися з силами й відповісти всьому світові: “Не дочекаєтесь!” Бо як би інакше ця нація зуміла досягнути світового панування?
|
|
