Голмси бувають різні
Порівнюючи два телесеріали про Шерлока Голмса - англійський і радянський, - приходиш до цікавих висновків
СЕРІАЛИ
Петро ВОРОПАЙ
|
Канал 1+1 розпочав показ всім відомого телесеріалу про Шерлока Голмса із Василем Лівановим у головній ролі. Його виконання цієї ролі є для багатьох еталоном. Проте англійський серіал про нишпорку з Бейкер-стріт є для мешканців Туманного Альбіона предметом гордості, а у виконавця ролі Шерлока Голмса – Джеремі Бретта – вони просто масово закохані.
Чи варто говорити, що Ліванов і Бретт по-різному розуміють свого героя. Перший Голмс – плід спільної творчості актора Василя Ліванова і режисера Ігоря Масленникова. Творець “Зимової вишні” Масленников є великим шанувальником жанру “іронічний детектив”, свідчення чого – останній його твір – серіал “Що сказав небіжчик” (цей серіал зараз показує “Новий канал”).
Тому не буде перебільшенням сказати, що розбіжності з оригіналом у “радянського” Голмса трапляються разючі, адже Масленникова цікавить скоріше парафраза Конан Дойля, ніж ретельне відтворення першоджерела. Ну хіба піднялася б у справжнього Шерлока рука зробити зі старої місіс Гадсон агента британської спецслужби? Адже саме цей казус ми спостерігаємо у фільмі “Двадцяте століття починається”. Діалоги Баскервіля-Міхалкова і Беррімора-Адабаш’яна також навряд чи спали б на думку серу Артурові. А вже про боксерський двобій між Голмсом і Ватсоном узагалі не могло б бути мови. Це ж вікторіанська Англія, а не “Роккі”!
Проте, затишно-буркотливий хриплий ліванівський голос, схвильований тенорок Ватсона – і все це під акомпанемент чудового “домашнього” ретро-вальса Володимира Дашкевича – що ще треба людині? І варто говорити про вільне трактування канонічних текстів – немає жодної людини, здатної протистояти убивчій чарівності пари Ліванов-Соломін. Масленникову вдалося підібрати блискучий акторський ансамбль: хіба можна забути Лестрейда у виконанні Брондукова або лікаря Мортімера – Євгена Стеблова?
Знятий для телеканалу Бі-Бі-Сі англійський серіал таким акторським сузір’ям похвалитися не може. Там навіть Ватсона відсунули на другий план, перетворивши на безнадійного статиста. Усе наче за Дойлем, але фарб бракує: місіс Гадсон – манірна мадам невизначеного віку, Лестрейд – безликий, а вже про Майкрофта Голмса соромно і говорити. Режисер, що знімав англійський серіал, пішов своїм шляхом: у центрі в нього – один лише Шерлок Голмс у виконанні Джеремі Бретта, всі інші лише підіграють. Але як не дивно, у Бретта вистачає таланту, щоб витягнути більшість серій! Очевидно, не даремно свого часу “Гардіан” написала: “Серу Артурові не було б соромно за Голмса у виконанні Бретта”.
Англійський Голмс найбільше схожий на моторошного доктора Лектора а-ля Ентоні Гопкінс – але зі знаком плюс. Вдивіться в гру Джеремі Бретта: той самий артистичний шарм (“Моя бабуся – сестра Верне, французького художника”), та ж ексцентрична міміка, гіпнотичний погляд і схильність до самозамилування. Наш Голмс, дізнавшись про загрозу для клієнта, кидається на порятунок. Герой Джеремі Бретта проведе чимало часу, сонно милуючись собою в дзеркалі – і лише потім, поснідавши, візьме з Ватсоном кеб і не поспішаючи поїде до клієнта.
Млявий плин англійського серіалу багатьох відлякує. Проте у версії Бі-Бі-Сі захоплюють деталі – усі ці дербіширські дами із собачками, безпритульні на вулиці, молотки на дубових дверях – людина, яка цікавиться атмосферою Британії часів королеви Вікторії, отримає неймовірне задоволення, адже навіть традиційну вівсянку герої їдять по-особливому – ретельно пережовуючи і смакуючи.
І, звичайно, Джеремі Бретт. “Артистичність, коли вона в крові, – зауважує в одній із серій Шерлок Голмс, – закономірно приймає надзвичайні форми”. Характеризуючи Бретта, Гаррісон Форд зізнався: “Він уміє передати потаємні почуття одним порухом брів. Мені цього ще потрібно вчитися”.
Джеремі Бретт усе своє життя був одержимий Голмсом. “У цієї ролі один недолік, – сказав він в одному з інтерв’ю, – вона страшенно важка, особливо в кольорі. Думаю, Безілу Ретбоунові (знаменитому Голмсу з доісторичної чорно-білої екранізації) було набагато простіше. Мені доводиться страшенно довго гримуватися”.
У 1990-му Бретт заявив про те, що “зав’язав” із Голмсом. “Грати стає все сутужніше”, – поскаржився він. Але вже через півтора року з тріумфом повернувся: “Голмс – це як його улюблений кокаїн; один раз зігравши цю роль, не можеш відірватися”.
Кокаїн – одне з багатьох дивацтв, якими Конан Дойль наділив свого героя. У “радянському” серіалі згубна пристрасть великого нишпорки сором’язливо замовчується; в англійському ми навіть можемо спостерігати, як Голмс колеться, а потім сонно ловить кайф на кушетці. Після кокаїну Шерлока непереборно тягне до гри на скрипці – от тільки шкода, що не Дашкевича “грає” Джеремі Бретт, а щось байдужо-водянисте. Втім, це суб’єктивна справа.
Цікаво, що і Ліванов, і Бретт спробували якоюсь мірою “відвоювати” Голмса в сера Артура, наділили його рівну, холодну натуру рисами, у котрих сам автор відмовив своєму герою. “Мені здається, доброта Голмса виявляється в його спілкуванні з безпритульними дітьми, – поділився з журналом TV Guide своїми думками Бретт – йому подобається їхня безпосередність, чесність. А в останній серії “Сер Аугустус Мілвертон” ми взагалі вчинили святотатство: Шерлок Голмс цілується! Правда, зі сподіванням роздобути необхідну інформацію”.
Ліванівський Голмс і зовсім не схожий на ту “холодну, дивовижно відрегульовану машину”, яким його змальовував Конан Дойль. Згадаємо “Скандал у Богемії” – до речі. Той, хто бачив погляд закоханого Голмса-Ліванова, знайде в собі сміливість заперечити письменнику – улюблений герой мільйонів читачів, виявляється – не байдужий шматочок льоду!
Хоча, ми і раніше про це підозрювали...
|
|
