Шість днів у глухому куті
Конференція ООН проти расизму так і не змогла вирішити жодного питання
ДУРБАН
Євген ГУЛЕВИЧ
У південноафриканському місті Дурбані поволі добігає до завершення Міжнародна конференція ООН проти расизму, расової дискримінації, ксенофобії та нетолерантності. Проте, судячи з кількості опрацьованих тем і якості дискусій, скидається на те, що “добігає” вона до глухого кута.
Навіть дві проблеми, які привернули до себе найбільшу увагу та спровокували найактивніші дебати, — геноцид на Близькому Сході та компенсації за работоргівлю, і ті далі лишаються в підвішеному стані. Більшість представників європейської цивілізації так і не дійшла згоди щодо вибачення перед африканськими державами за рабство. А Чорний континент уперся в цьому важливому для нього питанні. Африканцям не вистачило перепросин, які на початку конференції озвучив їм від імені німців Йошка Фішер. Вони далі вимагають, аби всі колишні колонізатори попросили пробачення не лише за колоніалізм, але й за рабство. Офіційне вибачення мало б стосуватися, окрім Європи, також і США. Однак у самих Сполучених Штатах деякі неурядові єврейські організації уже готові надати юридичну допомогу ймовірним африканським позивачам.
Конференція зібрала надто багато затятих суперників. Організаторам зустрічі з перших днів закидають відсутність на ній конструктивного діалогу. Так, у процесі роботи над остаточною версією декларації конференції з учасників зрезигнували США й Ізраїль, а Франція навіть пригрозила, що вона й інші країни ЄС полишать дурбанську зустріч, якщо із проекту резолюції не викинуть “найбільш антисемітське формулювання з часів Другої світової війни”, яке окреслює Ізраїль як расистську державу. Інші країни ЄС, за словами його речника Коена Ферфаеке, наразі не думають вдаватися до такого кроку, хоча ЄС також не подобається це висловлювання.
На думку представника міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch Ріда Броді, конференція за 6 днів не розв’язала щe жодної проблеми з тих, які стояли перед нею. Очевидно, що ізраїльсько-палестинську головоломку не вирішити за такий термін. Більшість європейських держав розуміє, що, з погляду прав людини, близькосхідні заворушення — лише дрібка з-поміж тих питань, які мала б розглядати конференція, як-от: політика щодо емігрантів, допомога господарці Африки чи проблема кастової системи в Індії.
|
|
