Бездоріжжя - калюжі, болото, піски
Або, як подолати шлях із перешкодами
ПОРАДИ
Віктор КОРБУТ
|
Світлина з архіву “Поступу”
Уміння давати собі раду у скрутних ситуаціях приходить згодом, а скоротити цей час допоможе знання основних прийомів, знайдених водіями і підказаних самим життям. Здатність переборювати ті чи інші перешкоди обмежена рядом факторів: тяговими якостями ведучих коліс; зчепленням їх із ґрунтом; відстанню від опорної площини коліс до найнижчої точки автомобіля (дорожній просвіт); висотою розташування й захищеністю вузлів, які бояться води (розподільник, котушка запалювання, свічки і вихлопна труба).
Як твердо стояти колесами на землі
Кілька слів про зусилля на ведучих колесах. Існують такі поняття, як обертовий момент і передаточні числа трансмісії. Ці параметри закладені конструктором. Змінювати їхні оптимальні величини може кожен водій, варіюючи частоту обертання колінчатого вала двигуна і вмикаючи ту чи іншу передачу. Коли ж доводиться використовувати максимальне значення цих параметрів? Під час руху по м’якому ґрунті, коли колеса занурюються глибоко, але не буксують. Перед задніми й передніми колесами утворилися валики. Колеса їх частково підминають, частково штовхають перед собою. На цю роботу витрачається майже вся енергія двигуна. Коли ж вона вичерпується, частота обертання колінчастого вала двигуна й швидкість автомобіля падають, незважаючи на посилене натискання на педаль акселератора. У трансмісії виникають ривки. Автомобіль знесилюється й у знемозі затихає. Він не зміг побороти опір. Цю безглузду боротьбу треба було припинити давно, тому що насильство завжди шкідливе. Що ж робити в такій ситуації? Насамперед, максимально полегшити автомобіль, висадивши пасажирів, а часом доводиться і дістати з машини вантаж. Потім плавно, аби не зариватися глибше, від’їхати назад і так само плавно, розігнавши автомобіль“таранити” перешкоди, що утворилися. Часто вибратися з глибокої колії заважають вивернуті передні колеса. Іноді досить установити їх прямо, щоб автомобіль зрушився з місця. Трапляється, щоб виїхати з глибокої колії, недостатньо повернути колеса. У цьому випадку треба лопатою прокопати виїзд попереду чи позаду, залежно від того, куди ви збираєтеся рухатися.
Під’їжджаючи до важко прохідної ділянки дороги, пам‘ятайте, що, чим більша інерція автомобіля, тим вища частота обертання колінчастого вала двигуна і чим нижча передача, тим більший опір може перебороти автомобіль. Тому, заздалегідь оцінивши серйозність перешкоди, знайдіть такий режим руху, щоб проскочити усю ділянку відразу. Звичайно, на шляху може зустрітися такий ґрунт чи пісок, що колеса загрузнуть й автомобіль сяде на днище. Щоб цього не сталося, попередньо на дорогу варто намостити усе, що трапиться: дошки, гілки, камені. У крайньому випадку, коли трапиться дуже грузлий ґрунт, а спроби вибратися з нього власними силами будуть малоефективними, краще, щоб не пошкодити автомобіль, удатися до допомоги буксира, лебідки чи домкрата.
Промисловість випускає кілька типів компактних пристроїв, призначених для цього. Вони дозволяють розвивати зусилля, достатнє, щоб витягти легковий автомобіль вагою до 1 т. Сільським мешканцям, мисливцям і рибалкам, чий шлях звичайно не обмежується асфальтом, така лебідка просто необхідна. Вона здатна прийти на допомогу автомобілю, що застряг на слизькому підйомі, у ріці чи глибокій калюжі. Опорою для лебідки (якщо вона не має спеціального пристрою) може служити дерево, кіл, лопата і навіть монтажна лопатка із шоферського інструмента. Крім того, допомогти в подоланні складних ділянок можуть різні пристосування, закріплені на ведучі колеса: ланцюги, браслети, скоби різних конструкцій. Ефективним і, ймовірно, найпростішим пристосуванням, що допомагає перебороти буксування, є металева сітка з вічками розміром 20х20 мм, яку підкладають під колеса. Дві смуги такої сітки розміром 0,4х1,5 м нескладно розмістити в багажнику.
Кожен водій повинен знати, що чим вища частота обертання колінчастого вала двигуна і різкіше включена трансмісія, тим швидше ведучі колеса почнуть пробуксовувати. Щоб уникнути такого явища потрібно навчитися відчувати двигун. Це, мабуть, найважче – знайти й уміти підтримувати оптимальний режим, що у багатьох випадках забезпечить успіх. Як цього навчитися? Тільки тренуванням. Їздити по втрамбованому снігу на першій передачі. Спробуйте спершу повільно, а потім швидше збільшити частоту обертання колінчастого вала за допомогою педалі акселератора. Автомобіль спочатку буде розганятися, потім у якийсь момент швидкість його почне знижуватися, а двигун заглухне без вашого втручання. Це буде означати, що одне або два ведучі колеса пробуксували (заковзали) і, оскільки сила опору їхнього обертання різко впала, сама по собі зросла частота обертання колінчастого вала двигуна. Тепер повторіть маневр, уважно слухаючи двигун. Щойно частота обертання колінчастого вала почне довільно підвищуватися, плавно заберіть “газ”, перейдіть на другу передачу і знову розженіть автомобіль.
У процесі тренування ви зауважите, що автомобіль чутливо реагує не лише на зміну частоти обертання колінчастого вала двигуна, але і на маніпуляції із педаллю зчеплення. Варто ледве різкіше відпустити її – і відразу колеса почнуться пробуксовувати. Тому, переборюючи важку ділянку, краще взагалі не чіпати цю педаль, аби не з’явилася ще одна причина зупинки. Якщо ж у даній конкретній ситуації без зчеплення не обійтися, то вмикати й вимикати його потрібно плавно й обережно, орієнтуючись на частоту обертання двигуна.
Частоту обертання колінчастого вала потрібно тримати постійною і під час руху слизькою дорогою. Не забувайте, усяка зміна режимів роботи двигуна може викликати непередбачену й небажану зупинку.
Як не опинитися у колії
Неприємно, коли на шляху виникає ділянка дороги, яка добряче розмокла, та ще й з глибокою колією. Такій ділянці може належати останнє слово, тому що витягти автомобіль, що осів на міст чи днище, – це вже майже мистецтво. Справді, в інших випадках буває достатньо штовхнути його чи взяти на буксир. Однак, такі дії можуть призвести до пошкодження вузлів і деталей, розташованих під днищем. Зустрівши таку розмиту ділянку дороги, треба спочатку ретельно її обстежити і, якщо потрібно, підготувати для вдалого подолання. Коли колія занадто глибока на великому відрізку шляху, шукають можливість, аби вона залишалася між колесами. Проїхати по твердих і широких гребенях неважко, а от по м’яких і вузьких – високий клас. Щоб не з’їхати з гребенів у глибоку колію і міцно не засісти в ній, краще триматися колесами з одного боку по колії, а з іншого – на узбіччі. У такому положенні набагато легше витримати потрібний напрямок, оскільки колеса, що йдуть по колії, майже не вимагають керування.
Застереження, без сумніву, корисні. Але що робити, коли автомобіль таки сів на ґрунт? Насамперед, вийти й озирнутися. Залежно від причин і конкретних дорожніх умов варто вжити необхідних заходів. У більшості випадків доцільно подати автомобіль назад. Якщо не вдається, треба спробувати підняти його за допомогою домкрата і забрати “зайву” землю.
Особливу увагу потрібно приділити встановленню домкрата, оскільки місце для нього часто буває доволі непридатним: бруд чи пісок. Під п’яту домкрата звичайно, кладуть дошку, плаский камінь, але з таким розрахунком, щоб верхня частина домкрата знаходилася на відстані 0,15-0,20 м від автомобіля, інакше при повному підйомі домкрат пошкодить його. В одному лише випадку домкрат можна замінити буксиром без ризику пошкодити автомобіль – коли передні колеса потрапили в рів чи яму. У цьому випадку торець колоди або зв’язані буквою Х дві жердини підставляють під буксирний трос, нахиливши їх убік автомобіля. Під час натягування троса передня частина піднімається, автомобіль просувається вперед.
Не знаючи броду, не лізь у воду
Остання перешкода на тернистому шляху – водна. Немає необхідності багато говорити про те, що “не знаючи броду, не лізь у воду”. А якщо вже полізли, то рухайтеся повільно і не змінюйте режим руху. Неприємності можуть початися, якщо вода заллє розподільник і котушку запалювання, свічки, або ще гірше – потрапить у вихлопну трубу. Якщо двигун завмер із вини розподільника, свічок або котушки, їх можна розкрити, вивернути й протерти, або обдути струменем стиснутого повітря з насоса. Ці операції неприємно виконувати, коли знаходишся у воді, але це хоч якийсь вихід. А от зупинений у воді двигун із залитою вихлопною трубою глушника – це набагато серйозніша проблема. Треба витягати автомобіль на берег і виливати з труби воду, а для цього краще виїхати на пагорб. Проїхавши по воді, рівень якої досягав гальмівних барабанів, обов’язково просушіть гальма, насамперед задні.
|
|
