"У джазі тільки дівчата": від фільму до книги
Біллі Вайлдер, людина, яку ніхто не знає
РЕТРОСПЕКТИВА
|
Розкішно видана книга під назвою “У джазі тільки дівчата”, а точніше “Багато хто любить це гарячішим”, як звучить назва відомого фільму в оригіналі – це не просто екстравагантний хід, коли книга виходить вже після фільму. Це насамперед данина режисерові стрічки, славетному Біллі Вайлдеру, який із автора комедійних стрічок перетворився на одну із найбільших голлівудських легенд.
Це був звичайний вечір, і один невідомий голлівудський актор збирався піти поїсти, не підозрюючи, що цей вечір змінить все його життя. У ресторані він зустрівся з режисером, з яким був трохи знайомий, і той сказав: “Я хотів би з Вами поговорити”. Режисер прийшов і розповів йому якусь неймовірну ідею про двох джазменів, які тікають переодягнуті жінками у складі жіночого оркестру, а потім сказав: “Це означає, що три четвертих фільму Ви повинні зіграти у жіночому одязі. Ви хочете цю роль?”
“Моєю першою думкою було”, – пригадує актор, – “О, Боже, у жіночому одязі, але якщо це для Біллі Вайлдера, то в цьому не може бути нічого, позбавленого смаку, цей чоловік – геній”. І Джек Леммон погодився, фільм зробив із нього зірку, і він мав рацію: Біллі Вайлдер і справді геній.
А для тих, хто все ще має сумніви у цьому, незабаром виходить друком розкішна книга про фільм “У джазі тільки дівчата”, у якій трьома мовами можна прочитати, яким блискучим був уже сценарій, і це ілюструється сотнями переважно досі не публікованих фотографій, інтерв’ю, рекламними плакатами, критичними статтями та іншими пам’ятками. Можна погортати факсиміле сценарію, списане примітками Мерилін Монро. “Довіряй собі, отримуй задоволення, будь впевнена”, – пише вона, а сторінки цієї книг можна закладати карикатурами Біллі Вайлдера.
Один із примірників цього видання для бібліофілів лежить і на полиці в апартаментах Біллі Вайлдера у Беверлі Хіллз. 95-річний режисер вважає “У джазі тільки дівчата” кращим своїм фільмом, бо “у ньому найменше помилок”. “Я сподіваюся, що цю книгу куплять кілька людей”, – каже він.
У решті його фільмів, зрештою, теж важко знайти аж так багато помилок. Ідеал класичного голлівудського кіно, елегантний стиль розповіді, легкість і простота. Біллі Вайлдер досягав цього всього значно частіше, ніж інші режисери його часу. Протягом своєї кар’єри в Голлівуді, яка тривала понад 50 років, він отримав 6 “Оскарів”. А хто не пам’ятає останньої фрази із “У джазі тільки дівчата”, яка в оригіналі звучить так: “Nobody’s perfect”?
Від початку 80-х р.р. Вайлдер перебуває на (недобровільному) відпочинку. Останні фільми, які він знав, були сприйняті публікою досить прохолодно, і режисер став жертвою принципу пануючого в Голлівуді природного відбору, коли виживає найсильніший. Але він ніколи не міг змиритися з тим, що вже не зніматиме фільмів. Він продовжував читати сценарії і планувати нові проекти. Одним із них, наприклад, був “Список Шиндлера”. Обговорювалася навіть можливість, що зніматиме цей фільм не Спілберг, а Вайлдер. Цей фільм дав би можливість Вайлдерові розповісти і шматок історії власної родини. Він є сином польських євреїв, який втратив у Аушвіці матір, дідуся і бабусю.
Так само, як вічноюний Стівен Спілберг, якому Вайлдер дуже симпатизує (“Я був Стівеном Спілбергом колись давно”, – говорить він), Біллі Вайлдер вважається насамперед майстром розважального, а не високомистецького кіно. Для справжнього мистецтва йому трохи бракувало чогось особистого в його фільмах. Він пробував себе у різних жанрах, і нехтував тими, які дивляться на глядача згори вниз, а також тими, які ставлять вище за все спецефекти. Він дуже лояльний до меж, які висуває голлівудська система. Але думку про себе як про автора розважальних жанрів Вайлдер створив сам.
Можливо, через те. що він занадто амбітний, щоб дозволити собі нескромність. У його десяти заповідях розважального кінематографа дев’ять говорять: “Ти не маєш права бути нудним”. А старі закиди американської критики про те, що Вайлдер занадто відверто показує у своїх фільмах пуританськість і безпардонність американців, давно забулися.
Біллі Вайлдер почав свою кар’єру режисера понад 70 років тому в Берліні. Туди приїхав юний репортер, який народився 22 червня 1906 року біля Кракова, а виріс у Відні. З 1929 року він займається писанням сценаріїв. У 1933 він утік від нацистів до Франції, а потім у Голлівуд. Там на нього чекали кілька голодних років. Він працював як письменник, журналіст і режисер. Свій перший “Оскар” він отримав у 1945, і до своєї останньої режисерської роботи у 1981 йому вдалося зробити кар’єру з мінімальною кількістю невдач і масою незабутніх успіхів.
Н.С.
|
|
