Закортіло хмарочосів?
УСУПЕРЕЧ ЗАКОНУ
Ірина ЛІТОШ
Гуляючи проспектом Свободи, важко не помітити будівництво ліворуч від Оперного театру. І навіть пересічний перехожий відчуває недоречність цієї споруди, що ніби затіняє лівий бік Опери.
Пропорційність Львівського театру опери та балету ім. С. Крушельницької і масштабність фонової забудови поруч “вступають у суперечку”. Щоби вирішити цю проблему, треба принаймні знести два поверхи ще недобудованої споруди.
Приміщення колишнього готелю “Дніпро”, просп. Свободи, 45, внесено до реєстру пам’яток архітектури. Стан цієї будівлі у 1994 році був визнаний гостроаварійним. 1996-го АТ “Західноукраїнський комерційний банк” зобов’язалося відреставрувати її, але невдовзі відмовилося, оцінивши технічний стан споруди і кошти, необхідні для ремонту. Наступним господарем готелю стало ТзОВ “Фірма “Дана”, а у 1998 р. ділянку придбало українсько-російське СП “Технобуд”. Новий власник узявся за будівництво. Він замовив проектні пропозиції кільком архітекторам: О. Базюку, В. Каменщику, О. Матвієву та В. Марченку. Завдання – спланувати будинок офісно-ділового призначення з чотирма основними поверхами та двома мансардами. Але згодом СП “Технобуд” вирішило звести 4-зірковий готель на 50 номерів і доручило проектування групі концерну “Світанок”. Із-поміж інших було схвалено пропозицію Б. Фляка. Проектування провадиться паралельно з будівництвом.
У березні 2001р. науково-реставраційна рада управління охорони історичного середовища не погодилася із тим, що запропонували архітектори концерну “Світанок”. Тоді СП “Технобуд” замовило проект опорядження фасадів інституту “Укрзахідпроектреставрація”, а саме – архітекторові Є. Соболевському. Його робота передбачала повноцінний п’ятий поверх, якого не було у знесеному будинку. Містобудівна рада погодилися на це проектне рішення, але кілька її членів наполягали на знесенні 5-го поверху. ГУАМ усе ж затвердила його без змін. Це свідчить про те, що СП “Технобуд” не виконало архітектурно-планувального завдання щодо відтворення фасадів демонтованої пам’ятки архітектури – приміщення колишнього готелю “Дніпро”.
А відповідні інстанції мовчать, адже хто має гроші, той замовляє музику. Підприємців можна зрозуміти: вони вклали гроші і прагнуть їх повернути. Та зараз нам, як ніколи, слід дбати про збереження пам’яток національної культури, а центр Львова і є такою пам’яткою. Він занесений до Списку Світової Культурної Спадщини ЮНЕСКО.
Прокоментувати ситуацію ми попросили архітекторів Львова.
Юрій Джигіль
секретар Спілки архітекторів
“По мірі того, як споруджувався цей будинок, порушувався весь масштаб оточення Оперного театру. Це середовище було свого часу підпорядковано театру, зокрема ряд, у якому стоїть будинок по вулиці Свободи, 45. Є архівні матеріали, які свідчать, що під час зведення театру оточуючий ряд забудов було понижено на поверх, щоби підкреслити масштабність споруди самої Опери. Колишнє приміщення було в аварійному стані і потребувало відновлення. Є певні правила, які зобов’язують архітекторів працювати і зберігати те середовище. Якщо споруду вже втрачено, то відновити її як автентичну практично неможливо. Можна поставити копію, але вона вже не матиме цієї історичної цінності. Щодо теперішньої, то вже до завершення будівництва видно капітальну помилку. Та зараз іще можна повернутися до цих питань, а через півроку буде пізно.
Олександр Матвіїв
“Я вважаю, що замовники цієї споруди повели себе по-варварськи щодо спадщини, яку ми отримали. Нема поваги до того, що було збудовано нашими предками. Сьогодні через це можна порушити кримінальну справу, адже будівництво ведеться незаконно в такому місці. Щоби відновити те, що втрачено, треба провести відповідний конкурс серед архітекторів і вибрати той проект, за який би потім не було соромно. Якщо приїде якась делегація до Львова і побачить це, то спитає, чи в місті немає архітекторів, чи не вміють будувати. Тією спорудою, яку зараз будують, ми компрометуємо не тільки архітектуру, але й своє місто та державу. Проблема не в тому, що мали зберегти стару споруду. Ми можемо збудувати на тому самому місці сучасну, але щоби вона відповідала канонам стилю, була коректною щодо театру й оточуючих споруд. Не йдеться про відновлення чи невідновлення, хоча краще було б відновити те, що мали”.
Віктор Марченко
керівник приватної майстерні
“Я дотримуюся європейської точки зору: якщо споруда не збережена, то вона може бути відновлена в сучасному стилі. А замовники порушили архітектурний ансамбль, не слід було зводити стільки поверхів. І ці проблеми ми могли вирішити фахово, якби не позиція головного архітектора міста Швеця, котрий відійшов від принципів гласності і давши дозвіл на таку споруду, просто плюнув архітекторам міста в обличчя.
P.S. Цей випадок може стати початком хаосу в забудові та самовільних реконструкціях.
При підготовці матеріалу автор спирався на публікації “Архітектурного вісника”
|
|
