Новий Кримінальний кодекс -нові злочини та покарання
ЗЛОЧИН І КАРА
Ірина БЖЕЗІНСЬКА, Зоряна ІЛЕНКО
З першого вересня набрав чинності новий Кримінальний кодекс. Його схвалення є вирішальним етапом у формуванні кримінального права, адже нові соціально-економічні умови визначають інші принципи кримінальної відповідальності та покарання.
Завданням ККУ є правове забезпечення охорони прав і свобод людини та громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних зазіхань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Ігор Пилипчук, народний депутат України, заступник голови комітету ВР із питань боротьби з корупцією й організованою злочинністю, розповів, що запропонований ним законопроект було зареєстровано першим серед інших ще 12 травня 1998 року. Було створено робочу групу для опрацювання кодексу, щоби потім його схвалити.
“Для роботи над Кримінальним кодексом ми не отримали з бюджету жодної копійки, а людей, котрі реально працювали над його розробкою, можна перерахувати”. (Для порівняння, Ігор Пилипчук зазначив, що на розробку Цивільного кодексу надійшов транш 2 млн. марок). Велике навантаження на себе взяв професор доктор юридичних наук Микола Смітієнко. Найактивніше працював голова комітету Юрій Кармазін. Величезну допомогу надав Олександр Бандурка, ректор Харківської юридичної академії. До речі, величезна кількість пропозицій оброблялася саме в Юридичній академії.
“Багато пропозицій було щодо того, аби легалізувати капітал, який так звані “олігархи” отримали незаконно. Пропонувалося, що для цього досить дати можливість із тієї суми, що знаходиться за кордоном, виплатити 10 % — і на тому буде призупинено всі претензії до цих осіб. Уявіть собі, що Павло Лазаренко вносить зі своєї “маленької” суми 10 %, повертається в Україну і вже не буде суб’єктом кримінальної відповідальності. Таких пропозицій було багато”.
Ігоря Пилипчука хвилює те, наскільки дієвим виявиться ККУ, адже досі не прийнято поправок до Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів. До того ж, за його словами, більшість чиновників правоохоронної системи досі не познайомилися з новим кодексом. А він зберіг відомі нам норми визначення кримінальних діянь, підстав для кримінальної відповідальності, визначення покарання.
Його головним положенням залишається те, що єдиною підставою для кримінальної відповідальності є заподіяння особою суспільно небезпечної дії, яка становить склад злочину, передбаченого кодексом. Дуже важливим є положення про те, що “використання закону про кримінальну відповідальність по аналогії заборонено”.
У новому ККУ збережено принципові твердження про вік особи, котра підлягає кримінальній відповідальності, — 16 років, за окремі злочини (перелік яких є у ст. 22) — із 14 років. Саме в цьому кодексі передбачено особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх: вони матимуть чимало підстав для звільнення від кримінальної відповідальності або більш м’якого покарання.
Значно розширено коло обставин, що позбавляють кримінальної відповідальності. Окрім традиційних випадків (необхідна оборона, затримання злочинця), звільняються від неї в разі вчинення злочину з фізичного або психічного примусу, при виконання наказу або розпорядження, дій, пов’язаних із ризиком, виконанні спеціального завдання із попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Як і колись, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка вчинила суспільнонебезпечні дії в стані неосудності, тобто не усвідомлюючи своїх дій (бездіяльності), або не могла керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства тощо.
ККУ 2001 року передбачив нову систему покарань, котрих тепер налічується 12. З’явилися такі досі невідомі види, як арешт, службові обмеження для військових, суспільна праця, обмеження свободи.
Розширив він і коло дій, що трактують як злочин. Так, з’явилися статті, що передбачають кримінальну відповідальність за порушення прав пацієнта (ст. 141), насильницьке донорство (ст. 144), експлуатацію дітей (ст. 150), примушення до участі в страйку або створення для цього перепон (ст. 174), перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171), порушення прав на здобуття освіти (ст. 183) та права на безкоштовну медичну допомогу (ст. 184), за створення злочинної організації (ст. 255), терористичний акт (ст. 258), проституцію або примушування чи втягування до заняття проституцією(ст. 303), за легалізацію (“відмивання”) грошових коштів та іншого майна, набутих злочинним шляхом (ст. 209), незаконну приватизацію державного, комунального майна (ст. 233).
А також декриміналізовано низку дій. Зокрема, образа та наклеп належать до суспільно-правових відносин.
|
|
