Музичні розваги в товариському колі
КОНЦЕРТ
Яким ГОРАК
Симфонічний оркестр “Фестивальний Львів”, яким керує ініціатор його створення – швейцарський диригент Гунгард Маттес, за порівняно недовгий час свого існування встиг завоювати симпатію львів’ян. Із періодично представлених колективом програм (серед яких – балети, серенади тощо) постає молодий перспективний професійний колектив, який може гідно репрезентувати музикантів нашого міста на міжнародних музичних акціях і здатен скласти конкуренцію іншим аналогічним оркестрам.
Цікаво, що оркестр не береться негайно підкорювати найскладніші вершини світової симфонічної класики, а йде до цього поступово: програма кожного наступного його виступу не є складнішою від його дійсного рівня (хоча рівень зростає з кожним виступом), при тому вона відпрацьовується з максимальним наближенням до ідеального. Звичайно, міра осягнення того ідеального виконання на кожному концерті є різною, але це специфічна риса роботи колективу, що виправдовує себе. Іще раз засвідчила її запропонована музикантами програма з небезпідставною назвою “Концерт для друзів”.
Програма концерту складалася переважно з творів австро-німецьких композиторів класичної та романтичної доби, була так драматургічно укладена, що в підтексті подавала своєрідний сценарій прийняття тісного кола друзів: спочатку їх зустріч (“Зустріч гостей” з опери Р. Вагнера “Тангейзер”), відтак — танцювальна частина (“Запрошення до танцю” К.-М. Вебера у транскрипції Г. Берліоза, “Полька “ Й. Штрауса, виконана “на біс”), а потім, після невеликої перерви (“Інтермеццо” Б. Мерсона), – розмови на різні високі теми (фортепіанний концерт В.-А. Моцарта і Друга симфонія Л. ван Бетховена). Музична інтерпретація цього сценарію була проведена на достойному рівні: оркестр справді “виріс” як у виконавському, такі в організаційному плані, програма представлена без випадкових похибок і непорозумінь. Єдине, що в перспективі доцільно було б зробити, – це ушляхетнити звучання духової міді, яка давала різкий, кричущий, тому неприємний, звук (особливо в симфонії Л. ван Бетховена). Це, однак, не закид духовикам, бо їх гра заслуговує на добру оцінку (скажімо, у “Запрошенні до танцю” весь супровід тримався на духових інструментах, усе було безпретензійно витримано).
Коштовною перлиною у високомистецькому обрамленні, створеному оркестром, стало виконання “Коронаційного” фортепіанного концерту В.-А. Моцарта відомою львівською піаністкою Оксаною Рапітою. Твір цей, написаний композитором для виконання на урочистостях з нагоди коронування одного монарха, належить до технічно каверзних і непростих у межах цього жанру, тому й рідко хто береться його виконувати. Тим більшим був інтерес до нього. Музика В.-А. Моцарта своєю граціозністю, світлістю, геніальною простотою та глибиною якнайкраще відповідає і характеру Оксани Рапіти, артистичному, сценічному образу піаністки. Шанувальники класичної музики пам’ятають її блискучу інтерпретацію 23-го фортепіанного концерту композитора.
Тепер, із успіхом збагативши свій репертуар за останні роки концертами композиторів різних епох і стилів (С. Рахманінова, П. Чайковського, Д. Шостаковича, Ю. Коффлера), Рапіта із новим сприйняттям повернулася до музики В.-А. Моцарта. Та щирість, безпосередність, радість, які випромінювали не тільки музика Моцарта під її руками, але й сама піаністка за інструментом, робили її виконання подією, котра приносила слухачам естетичну та професійну насолоду. Висока технічна (крайні частини) і штрихова майстерність (II частина), а разом з тим делікатне, стильово відповідне туше – ці риси були доведені піаністкою, вони спричинилися до успішного загалом “підкорення” цього непростого твору. Про талановитість і вишколеність артистки вже говорить та дрібна, на перший погляд, деталь, що за браком часу концерт було підготовлено за 5 днів!!! Хто із присутніх на виступі усвідомлює, що таке вивчити твір і винести його на сцену, той, почувши таке виконання, зможе оцінити вагу цієї деталі.
У музичних розвагах, запропонованих оркестром “Фестивальний Львів”, узяло участь досить широке коло друзів-слухачів. Вони отримали море задоволення. Арт-життя Львова впродовж останнього місяця підштовхує до думки, що люди безмірно занудьгували за високим мистецтвом і раді вітати й брати участь у концертах класичної музики. А це, безумовно, позитивна тенденція, яку слід підтримувати й задовольняти.
|
|
