Хто заплатить за работоргівлю?
Антирасистська конференція в Дурбані зайшла в глухий кут
ДИСКРИМІНАЦІЯ
Євген ГУЛЕВИЧ
|
У південноафриканському місті Дурбан уже п’ятий день триває Міжнародна конференція ООН проти расизму, расової дискримінації та ксенофобії. Серед усієї різноманітності тем, розглянутих на форумі, пріоритетне місце за спровокованим ними резонансом займали дві: торгівля рабами-вихідцями з африканського континенту і репресії ізраїльтян щодо арабів на окупованих територіях.
Африка вимагає офіційних вибачень за расизм від країн, які використовували працю чорних рабів. Окрім морального відшкодування, відповідно, це мало б означати, що ті країни погоджуються й на ретроспективне фінансове. Але репарації, очевидно, сягнули б тоді фантастичних сум. Певно, саме тому між країнами ЄС виникли суперечки щодо вибачень. Британці, наприклад, вирішили триматися попередньо узгодженої між країнами ЄС лінії: вважати работоргівлю гідним осуду явищем, однак не слід прохати вибачення за неї чи бодай визнавати, що вона була злочином проти людства. Іспанія, Португалія та Нідерланди, які свого часу активно торгували рабами, стали з Британією до спілки.
Інші європейці, котрі ніколи не знали збагачення таким методом, обстоюють наразі протилежну позицію - перепросити все ж необхідно. За вибачення, до речі, перед початком 8-денної конференції офіційно висловилася й Апостольська столиця. Таке делікатне для європейців питання з репараціями підтримують, проте, не всі африканські країни. Президент Нігерії Олусегун Обасанджо, скажімо, говорив лише про визнання Заходом вини перед Чорним континентом. Тільки формальне вибачення з боку Старого світу й Америки, котрі вивезли з Африки між XV і XIX сторіччями близько 12 мільйонів рабів, стало б гарантією, що така жорстокість ніколи не повториться. Але Обасанджо на конференції є радше білою вороною. Більш типовою можна вважати думку, яку висловив президент Тоґо Ґнассіньбе Еядема: тільки репарації можуть затьмарити жахи работоргівлі та колоніалізму. Адже ж отримують компенсації жертви Голокосту. Репарації, вважають деякі депутати, можуть мати форму списання боргів та збільшення допомоги африканським країнам для подальшого розвитку.
Інший конфліктний момент конференції — протистояння арабів і євреїв. За ініціативою арабських країн, спочатку в проект декларації внесли формулювання про сіонізм як форму расизму, яке згодом під впливом США викинули. Генеральний секретар Ліги арабських країн Амр Мусса заявив, що є безпосередній зв’язок між тим, як Ізраїль поводиться з палестинцями, і фактом, що світ визнав антисемітизм і Голокост. Ясир Арафат виступив зі звинуваченнями Ізраїлю в проведенні расистської політики й етнічних чисток. Тоді на захист євреїв знову стали США. Вони вже попередньо, як і Канада та Ізраїль, послали на конференцію делегацію середнього рівня — на знак протесту проти намагань арабських країн засудити дії Ізраїлю проти палестинців. Представник американської делегації Том Лантос зробив заяву, що контроль над дискусією захопила група екстремістів, котрі мають намір піддати дискримінації лише одну країну, і що жодна з країн-учасниць не позбавлена проявів расизму, намагання ж виділити тільки одну заслуговує на осуд.
Але зрозуміло, що навряд чи представники ООН і західних країн поставлять свої підписи під наразі підготованим проектом резолюції, що називає дії Тель-Авіва щодо палестинців “новим апартеїдом” і “злочином проти людяності”. Утім, Ізраїль таки встигли письмово обізвати расистською державою, що й далі проводить політику геноциду. Таку резолюцію, яка може мати лише дорадчий характер, підписала група неурядових організацій, що проводила свою зустріч паралельно з основною конференцією.
|
|
