В Україні зараз є дисиденти?
ПИТАННЯ ДНЯ
Микола ІВАНЕНКО
начальник Управління державного департаменту з питань виконання покарань
Зараз немає. Відповідно до чинного законодавства є свобода совісті, слова, організацій – у межах того, що є гуманним. Я думаю, у нас нема такого, щоби переслідували когось за інше розуміння ситуації в державі. Я як державна посадова особа керуюся тільки законом. Та якщо копнути глибше, то, вдаючись до непокори, як правило, окремі люди хочуть досягнути власні цілі. І я ще не зустрічав, щоби в регіонах людина, сидячи у своїй квартирі і не маючи засобу пересування, говорила про демократію і доводила все до кінця. Це тільки людям, які мають уже все, залишаються хіба що політичні інтриги.
Вадим КРИЩЕНКО
поет-пісняр
Люди нині є обмежені в діях і творчості. Не можна сказати, що в Україні є повна свобода слова. А якщо і є, то її деформували і тепер видають за якесь безглуздя. Бо якщо хтось хоче виступити проти влади, то є інші методи утиску – податкова, для прикладу. Мене дивує і болить інше. У нас глухі душі. Раніше, в тому режимі, робота Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?” викликала величезний резонанс і зацікавлення у молоді. А тепер правда і одкровення нікого не хвилюють. Всі кажуть: “Ну, і що?” Є інформація: та він накрав стільки-то, він злодій, є докази, а ми всі – “ну, і що?” Ми – байдужі. Великою мірою ми – як воли. Вибачте за ці слова.
Петро ВАВРІН
керівник секретаріату обласної ради
Треба знати матеріали арешту і слідства. От шістдесятники були в тому, більшовицькому, режимі, і тоді ми б не спілкувалися на такі теми по телефону, як зараз. Є праві, ліві, крайні політичні течії – такі різні бувають і політичні оцінки. Інша сторона може дивитися на це як на авантюризм. Я також не всім задоволений у роботі президентських, урядових чи парламентських структур. Але ж треба мати державне мислення. І опозиція повинна мати чітку програму й бути загально-народно визнана. А просто оголосити себе опозицією – це принести шкоду народові та державі. Тим паче, я переконаний, що започаткували її не ті, кого може стосуватися Ваше питання.
Володимир РУДНИЦЬКИЙ
директор Палацу культури учнівської молоді
Їх є дві групи: ті, які не можуть відкрито про це заявити, і ті, які це роблять. Найгірше з тими, які за кордоном. А з тими, що є в Україні, треба працювати, бо їх чисельність зростає. Дисиденти у моєму розумінні – це люди, які не погоджуються ні з чим. Бо можна не згоджуватися з економічною політикою, кадровими питаннями, але це є люди, які не сприймають абсолютно все. З ними обов’язково треба вести діалог, інакше вони можуть принести багато шкоди, навіть не усвідомлюючи цього. Це як нігілізм – вони відкидають усе і вся, часом і розумні речі. Поведінка таких людей є небезпечна. В нас чути їхні голоси.
Олександр ДЕДЬО
директор ТзОВ “Вілена”
Важко сказати. Це треба запитувати тих, хто займається політикою. А тут... Я думаю, дисиденти є. Для мене це люди, думки яких не співпадають з лінією режиму, звідси і всі їхні негаразди. На мою думку, це трохи відрізняється від опозиції. Вона працює, скеровує, виправляє помилки керівників. А дисиденти – це ізгої. Суспільство від них уже відмовилося.
Віталій ІЛИК
голова обласної організації “Молоді республіканці”
Безумовно, якщо брати за визначенням, що дисиденти – це інакомислячі, яких переслідують, а не ті, які мають конституційне право вільно висловлюватися. Дисиденти – це всі, хто причетні до акцій громадянської непокори і несуть за це покарання. Це члени УНА-УНСО і “Самостійної України”. Я детальніше знайомий із цими справами, і там доказового матеріалу замало – відеозйомка і все. Вихід з цього – наповнити Конституцію змістом, тобто прийняти закони стосовно опозиції та регламентувати партійну систему, щоби вона не була така атомізована. І головне – відмовитися від візантійської спадщини, тобто від кулуарного прийняття рішень..
Іван ФЕДІВ
директор департаменту економічної політики та ресурсів міської ради
Це напівпровокаційне питання. Але я не боюся сказати, що в нас із правдою і можливістю її сказати не все гаразд. Це першопричина дисидентства, бо якщо людина боїться щось висловити, то не може себе виразити. Є люди, які є в опозиції до влади, і проблема останньої полягає в тому, які методи використовувати до них. Я підтримую позицію Вольтера, який сказав: “Я б віддав своє життя за те, щоб людина могла вільно висловити свою думку”. Однак не можна ставити знак рівності між дисидентством і опозицією. У неоднорідному суспільстві більшість може мати різний характер, але щоби бути в опозиції до влади, не обов’язково бути дисидентом.
Анатолій МАТВІЙЧУК
народний артист України
У колишньому СРСР культурна інтелігенція завжди була в опозиції до влади. У мене навіть є рядки: “До біса всі розклади і позиції – поет завжди в духовній опозиції!” Політики – це прагматичні люди, якщо не цинічні. Під час свого життєвого шляху вони мусять відсікати від себе людські якості. А поети – не пускають у себе реальний світ. І, подаючись у політику, вони гублять свою особистісну вартість. Дисидентства в нас нема, бо його цілі є розпорошеними. Бути в опозиції до політичних сил важко, бо вони часто перегруповуються, і ми маємо тільки мікро-зради і мікро-втечі. В дисидентстві є щось революційне. І зараз треба провокувати проти себе і ввійти в історію як борець проти. А борців у нас завжди поважали.
Олена ДОБОСЕВИЧ
начальник відділу контролю облдержадміністрації
Залежно кого вважати дисидентами. Думаю, свого часу вони в нас були. Це, наприклад, Чорновіл, Горинь, які боролися і старалися щось змінити в державі. А на сьогоднішній день, думаю, дисидентів в Україні нема. Бо люди, яких просто не задовольняє влада,– це опозиція і навряд чи вони підпадають під категорію дисидентів. Опозиція має власні погляди на політичні події. А дисиденти – це, мабуть, ті, хто за свої політичні погляди відбуває термін у в’язницях.
Юрій ШУХЕВИЧ
громадський діяч
Дисидентів як таких нема. Наше суспільство стало надто конформістським і опортуністичним. Є противники режиму, але це не дисиденти. Ми колись казали, що ми націоналісти, а не дисиденти. Але ж ми були проти самого існування імперії. А сьогодні недисиденти – це ті, хто хоче лише підмалювати фасад, а не змінити докорінно. Тому унсовці, які сидять, – це радше борці, а не дисиденти.
Опитав Остап ДРОЗДОВ
|
|
