Мури підтримує "Світло культури"
Сучасні керівники Жовківського району мають власне розуміння ідеального міста
СТАРОЖИТНОСТІ
Вікторія САДОВА
|
на світлині: Так виглядав зруйнований приринковий квартал Жовкви (праворуч) на початку ХХ ст.
Випадок, який трапився в нещодавно у Жовкві, й справді можна назвати безпрецедентним. Не тому, що під загрозою опинилася пам’ятка архітектури, — кого цим здивуєш у наш час? А тому, що злочинним діям виконавців волі районного начальства вдалося таки запобігти! Однак для того, щоби не допустити вандальського нищення старовинних мурів, громадським охоронцям пам’яток знадобилися не тільки історичне вирозуміння, а й особиста мужність: голові Жовківського центру міського розвитку “Світло культури” Михайлові Кубаєві довелося буквально стати під ківш екскаватора, аби зупинити важку техніку, яка гусеницями “прасувала” майданчик під брукування доріжок вимріяного до державного свята скверика.
Нагадаємо, що реакція ЗМІ виявилася у цій ситуації більш ніж вчасною і доречною. Перша інформація до них надійшла від співробітника Львівського інституту “Укрзахідпроектреставрація” Володимира Накопала.“Влада, впорядковуючи скверик на місці пам’ятки, намагалася продемонструвати “хто в місті господар”. Але такі дії є злочинним порушенням закону “Про охорону культурної спадщини” і йдуть, наскільки мені відомо, усупереч позиції обласного керівництва, — уважає Володимир Накопало . — Найприкріше вражає ганебна позиція Жовківського заповідника, теперішня дирекція якого не здатна виконати свій прямий обов’язок — захистити пам’ятку”.
Однак перший заступник голови Жовківської РДА Мирослав Богіра має цілком інший погляд на три ренесансові приринкові кам’яниці, пивниці яких влада намагалася знову засипати землею (перший такий випадок трапився 1952 року, коли саме розібрали цей квартал, понищений воєнним лихоліттям). В інтерв’ю журналістам, які на власні очі бачили і роботу екскаватора, і те, як робітники відбивають цеглу із старовинної склепінчастої кладки, перемуровуючи аркадні залишки на опори під лавки майбутнього скверика, п. Богіра роздратовано заявив, що йде дуже фахова консервація фундаментів без застосування екскаватора, і взагалі, що ці пивниці... не мають жодної вартості. Однак уже через день — після приїзду до Жовкви заступника голови ЛОДА Володимира Герича і головного архітектора області Івана Олійника — йому довелося підкоритися іншій думці. І то аж так, що було навіть позамітано сліди від траків екскаватора!
Звісно, громадськість неабияк тішить, що вища влада у цьому випадку спрацювала оперативно й компетентно, і через те Жовква не зажила сумної слави Дрогобича як міста, де місцеві самоврядці допускають варварське нищення історичних пам’яток. Щоправда, головний архітектор області Іван Олійник не вважає свій візит до Жовкви екстраординарним. “Це була запланований виїзд на об’єкт спеціальної комісії. Оскільки вийшла урядова постанова по збереженню середовища Жовкви, ми тут буваємо часто. Архітектурний ансамбль міста — це унікальне явище в Україні. Після Львова маємо другу таку постанову щодо Жовкви, оскільки привертається увага до розвитку і збереження малих міст, де зосереджена велика кількість пам’яток архітектури. У Жовкву ми виїжджаємо фактично кожного тижня, оскільки зараз формується організаційна база. Розпорядженням голови ЛОДА про виконання урядової постанови визначаються функції замовника, генпідрядника, генпроектувальника. І та програма, яка доведена до 2003 року, коли відзначатиметься 400-річчя надання місту Магдебурзького права, мусить бути виконана. Але вона буде спрямована не на прикрашання Жовкви, а на виведення з аварійного стану, на запобігання руйнуванню пам’яток архітектури”.
Міський голова Жовкви Євген Янушевич, який особисто наглядав за передсвятковою ліквідацією пам’ятки, так прокоментував ситуацію із облаштуванням скверика: “Ця яма на площі вже 7 років. Її треба впорядкувати. У нас є рекомендації обласного архітектора Олійника законсервувати і засипати ці ями. Сюди навезли ґрунт, а там, де немає фундаментів, засипали. А то вже інше питання, що ґрунту ми завезли багато, а наші робочі перестаралися. Екскаватор розрівнював ґрунт там де нема підвалів, а на склепіння заїхав зовсім випадково. Того молодого хлопчину, що відбивав стіни, вже покарано. Чекати на фахівців із консервації ще довго. А в перспективі на майбутнє, якщо в нас будуть гроші, то ці фундаменти буде законсервовано. Трохи їх підмуруємо, як ці стовпчики підмурували, щоб вони були для огляду людям. Коли будуть інвестори, будемо будувати, що громада міська вирішить. Місто до цього готове, тільки немає грошей. І за 7 років до міськради не звертався жоден інвестор. Ідея 5-зіркового готельного комплексу була хороша, але, на жаль, місту це не під силу. Окремі заможні люди офіційно до нас не зголошувалися, це тільки розмови. Добре, що є постанова на збереження і відтворення Жовкви, але якби ще до неї прикріпили гроші, то все робилося б набагато скоріше. Сподіватися, що ми швидко відтворимо цю кам’яницю з міського бюджету, не доводиться. Усе впирається в гроші та в ту людину, яка хотіла б це робити. Бо для міста ідея відтворення цього ансамблю не першочергова. На ринковій площі не впорядкований жоден фасад, дахи зруйновані, протікають. Нам треба спершу впорядкувати ті будівлі, які ще стоять, щоб вони не перетворилися на руїни. Знаю, що ЛОДА просить Кабмін вділити Жовкві з бюджету наступного року 1 мільйон гривень. У нас із обласним керівництвом розходжень немає, ми погодили всі питання.”
Голова Жовківського центру міського розвитку “Світло культури” Михайло Кубай був не тільки очевидцем, а й учасником інциденту з робітниками приватної будівельної організації “Жовква”, яких РДА, перерахувавши на історико-архітектурний заповідник 42 тис. грн., підрядила вимощувати площу. “Зустріч була не тільки в кабінеті, а й на об’єкті, — згадує Михайло Кубай. — Після довгих дебатів ухвалили відкинути назад ту землю, якою незаконно засипали підвали, залишити вимурувані стовпчики, не класти жодних плит бетонних, а просто розрівняти землю, пивниці обгородити бар’єром, а надалі готувати до відбудови. Цікаво, що міськрада на жодній сесії не розглядала питання про впорядкування території. Але після наших листів у прокуратуру заднім числом чомусь з’явилося рішення міськради про консервацію пивниць шляхом засипання. Але яким би рішення не було, виконувати його треба грамотно і фахово. Ці ж дії не відповідають змісту консервації”.
Ситуація в Жовкві виявила сумне правило: будівельні організації, які не мають ліцензій на право ведення консерваційних чи реставраційних робіт, доволі часто отримують підряди на діяльність на історичних об’єктах.
коментар
Іван Олійник
головний архітектор області
Раз пивниці зафіксовані, їх треба зберегти, але не для тої функції, яку вони колись мали. Як їх використовувати, вирішуватиме господар забудови нової наземної частини, а залишки кладки, конфігурація кладки, геометрія тих приміщень — зрозуміло, що з влаштуванням відповідної вентиляції, гідроізоляції, протипожежних заходів, — будуть законсервовані за рахунок інвестора. Держава не має зараз коштів, щоб робити реставрацію заради реставрації. Якщо держава — чи недержавний інвестор — візьметься рятувати цю пам’ятку, робитиметься порятунок із пристосуванням. Там бар можна зробити або об’єкт для зберігання предметів, що потребують сталої температури. Якою саме буде функція використання, вирішить інвестор — і він же й відповідатиме за те, як зберегти пам’ятку. Те, що роботи з засипання пам’ятки припинили, пов’язано з наростанням розуміння того, що всі роботи, які проводяться в історичному середовищі — не залежно від того, чи то в Жовкві, чи у Львові, — провинні проходити з дотриманням певного регламенту. Таким регламентом є документ, який називається “проект”. За наявності проекту другим документом є дозвіл. На сьогодні ні такого проекту, втілення якого було б реальним, ні дозволу не існує. Є документація на будівництво на цій ділянці суперсучасного величезного готелю. Та втрачено багато часу й коштів через захоплення певними колами гігантоманією, а реального інвестора на будівництво за ці 10 років так і не з’явилося. А над альтернативою, на жаль, ще ніхто не працював, щоби справді знайти реальну можливість забудувати цю ділянку за сучасними вимогами. І тільки тепер ми думаємо й обмірковуємо, як її освоїти, розділивши на окремі парцелі під різні функції: готель, аптека, заклади торгівлі, громадського харчування, культури тощо. І я би просив наш рідний “Поступ” дати таку інформацію: люди добрі, у Жовкві є прекрасне місце в центрі, у самому історичному середовищі, — відгукніться, хто має бажання збудувати невеличкі котеджі під готель, кафе, музей (нехай то будуть маленькі, але по-сучасному затишні заклади)! А від нас буде найбільше сприяння. Треба, щоб не було такого, що ми відкопуємо, а потім засипаємо. Нам треба підійти до цього цивілізовано й починати освоювати цю ділянку за сучасними призначеннями і з залученнями наших інвесторів. Отоді, коли наші люди відгукнуться, ми зможемо сказати, що ми разом врятували історичне середовище центральної частини Жовкви.
|
|
