Слідами динозаврів
ЗНЕСІННЯ
Петро ВОРОПАЙ
|
Маленькими дітьми ми втікали через ціле місто на Кайзервальд. І було заради чого ризикувати: шматки скам’янілого дерева, відбитки доісторичних молюсків, срібний пісок — це шматок львівського дитинства. Саме тут можна було мріяти не лише про лицарів чи Шервудський ліс (для цього у нас під боком був Стрийський парк), а й поринути у більш екзотичні мрії про тропіки, про світ динозаврів, морських пригод, про світ, якого не має...
Уже значно пізніше виявилося, що вже у ХVIII-ХІХ ст. популярним місцем відпочинку львів’ян стає “цісарський ліс” — наш таємничий Кайзервальд, який у міських актах Знесіння згадується з 1469 року. А у ІХ-ХІ ст. тут височіли укріплення-городища та святилища.
Звідси козаки Кривоноса штурмували Високий Замок, тут видобували камінь, вирощували сади та виноградники. З часів Першої світової війни на цвинтарі Старого Знесіння збереглася єдина у Львові незнищена могила Українських січових стрільців.
Звідси можна милуватися найкращим у світі містом. Поки що можна... Ще можна перейтися від самого центру Львова — і опинитися у зеленому куточку, нібито й оддалік від міста. Але місто наступає...
У другій половині ХХ ст. великої шкоди ландшафту завдали піскові кар’єри, хаотичні звалища відходів, непродумане будівництво. Проте ситуація мала шанс змінитися на краще у 1991-1993 роках, коли було створено ландшафтний парк “Знесіння”.
Що відбувається тепер, через роки? Сунеться ґрунт, занедбано історичні пам’ятки, зокрема Стрілецьку могилу. З парку Знесіння перетворюється на занедбаний шматок зеленої території, де можна палити ватри, як і де завгодно видобувати пісок для власних потреб, де є залишки краси, проте немає затишку та довершеності. Потребує відновлення мережа електричного освітлення та водогони, нагальними стали ремонт доріг, очищення вкрай засміченого парку. До того ж надзвичайно шкодять самовільні городи. Відновлення вимагають бетонні і кам’яні дамби і підпірні стінки з ХІХ - поч. ХХ ст., пам’ятники на цвинтарі Старого Знесіння, Церква Вознесіння Господнього. Роботи — море. Але варто лише уявити, як це — мати розкішний парк, де можна не лише дихати свіжим повітрям чи їсти шашлики, а й торкатися руками історії — від доісторичних часів, через війни, аж до відновленого парку.
І важко навіть уявити собі, скільки ще є у Львові таємничого, маловідомого, цікавого, неймовірного. Ніби припорошене піском, місто з останніх сил тримається, береже свої принади. А ми поспішаємо, нам важко донести до урни папірець, нам ліньки подумати, що буде завтра, через рік, через десять років із нашим містом, яке припадає сміттям та пилом. Невже ми на це заслуговуємо?
коментар
Володимир ТКАЧУК
заступник директора парку “Знесіння”
“Знесіння” має незаперечну історичну, археологічну і культурну вартість. Історично це є передмістя Львова, заїзд із Подільського тракту. Перші згадки про поселення стосуються культури білих хорватів (VII ст.). Проте є деякі археологічні дані й про поселення до нашої ери. А теперішній парк має 7 пам’яток археології. Це й рештки поселень майже всіх археологічних часів, і оборонна вежа XIII століття, й інші місця. “Знесіння” також містить 12 пам’яток архітектури. У нас є цвинтар початку XIX століття, кам’яниця, дві церкви, споруда фабрики, Кривчицький звіз, монастирський комплекс. Важливо, що на “Знесінні” є сліди цілісної системи пам’яток. Насамперед, це Світовидове поле з капищем. Поле зараз — у Шевченківському гаї. Є також гора Рода, усіяна поганськими богами. Цей комплекс закінчується сакральним місцем Перуна. Крім того, за недоведеною інформацією, при горі Лева, де зараз військова частина, є ще капища.
Андрій САЛЮК
президент благодійного фонду “Збереження історико-архітектурної спадщини м. Львова”
Наш фонд цей парк дуже цікавить як чудова пам’ятка. Ми склали перелік проблем, розробила проект зі збереження та відновлення парків Львова. Новизна ідеї полягає в тому, щоби широко залучати самих львів’ян до участі у відновленні парку, в їх широкому інформуванні. Тим більше, що львів’яни мають унікальну нагоду мати різні парки: Стрийський, наприклад, є чудовою пам’яткою паркового мистецтва, а на Знесінні можна почуватися, як на природі.
|
|
