Коли вийде повне зібрання творів Івана Франка?
СПАДЩИНА
Анатолій ВЛАСЮК
|
І знову ювілей Каменяра. На цей раз 145 років від дня його народження. Дата ніби не дуже “кругла”, а все-ж знакова, бо випадає відразу після святкування річниці Незалежності України.
За десять років незалежності ні держава, ні політичні партії, ні діаспора, ні ті, хто вважає себе щирими українськими патріотами, — ніхто не спромігся видати повного зібрання творів Івана Яковича Франка.
Відомий літературознавець Василь Яременко писав про Каменяра: “Його називають титаном праці, що, подібно біблійному Мойсею, сорок років свого життя віддав невсипущій, а часом каторжній праці і невпинній боротьбі за соціальне і національне визволення свого народу. Він плекав нових борців, вів молодих митців до вершин світової культури. Щоб сучасний читач зміг конкретно уявити собі титанічність праці Франка, досить назвати кілька цифр. За все життя він написав понад шість тисяч художніх творів і наукових праць, себто кожні два дні творчого життя — новий твір. “Зібрання творів у 50-ти томах”, що побачило світ, — ледве чи охоплюють половину спадщини І. Я. Франка!
Подібну працездатність до самозабуття, до повного фізичного і психологічного виснаження у світовій практиці відшукати важко”. (“Українське слово”. Книга перша. — К., 1994, с. 26.)
Отже, мова йде принаймні про стотомне (якщо не більше!) повне зібрання творів Івана Франка. Боляче спостерігати, скільки державних коштів (про інші я вже не кажу) за ці десять років української незалежності витрачено на випуск російськомовної та бульварної літератури. Незначної частки тих грошей і паперу вистачило б на те, щоб пристойним накладом видати “повного” Каменяра.
Той же Василь Яременко писав про Франка: “Він горів до всього, що працювало на майбутнє народу: видобував з архівних сховищ середньовічні манускрипти і писав революційні гімни, друкував томи апокрифів і писав підручник з політичної економії, записував і аналізував народні пісні і творив поезії, що ставали народними піснями, вивчав і узагальнював спадщину класиків і ретельно рецензував будь-яку художню чи наукову спробу свого молодого сучасника. Він одночасно був співробітником близько 50 різних європейських періодичних видань, до яких подавав численні праці, написані різними мовами... А ще треба було утримувати сім’ю, працювати, щоб заробити шматок хліба. І тоді йшов у найми “до своїх”, як називав співпрацю з народовцями, чи “до чужих”, як говорив про роботу в польській пресі”. ( Там же, С. 30.)
Будь-яка нація пишалась би таким генієм, справжнім титаном думки, й давно б знайшла можливість гідним чином вшанувати його. Мова йде не про помпезні ремонтні роботи в Нагуєвичах (бо президент приїде!), а про видання справді повного зібрання творів Івана Франка.
І тут справа не у відсутності коштів. Відсутня політична воля вищого керівництва держави, котре боїться, що “справжній” Франко (як за радянських часів!) дійде до масового читача, бо нині ті політичні сили, які спекулюють його іменем, постали б перед електоратом у всій своїй непривабливій наготі, і навіть школяр зрозумів би тоді, що нічого спільного з Франком ці “слуги народу” не мають.
Сподіватися на швидке видання повного зібрання творів Івана Франка не доводиться. Оптимісти стверджують, що це станеться у 2006 році (до 150-річчя від дня народження Каменяра), песимісти — що в 2016 (до 100-річчя з дня смерті).
У недалекій перспективі маємо ще дві ювілейні дати: 2011 року — 150-ліття з дня смерті Тараса Шевченка, а 2014 — 200-та річниця з дня його народження. В Україні досі теж ще не вийшло повне зібрання творів Кобзаря...
|
|
