Алжирські ветерани звинувачують Францію
ГАРКІС
Андрій КІТ
|
Алжирці, які свого часу повірили французам і стали на їхній бік під час війни 1954-1962 років, тепер звинувачують Францію у злочинах проти людяності. Дев’ятеро ветеранів так званого руху “Гаркіс” подали позов до Паризького суду із засудженням дій Франції, яка кинула своїх союзників напризволяще.
У свій час рішення президента де Голля припинити воєнні дії у своїй африканській колонії — Алжирі — і надати цій країні незалежність було визнано за “акт надзвичайного гуманізму”. Тепер же з’ясовується, що “гуманним” це рішення виявилося не для всіх, зокрема, для багатьох алжирських гаркіс воно було рівноцінним підписанню смертного вироку — чи, в кращому разі, — приреченню на довголітні поневіряння.
Близько 300 тисяч алжирців вісім років воювали під французькими знаменами проти своїх співвітчизників, які не бажали миритися з французькою зверхністю й об’єдналися у Фронт національного визволення. Коли Франція втомилася від цієї воєнної кампанії та вирішила вивести війська з алжирської території, її вчорашні союзники наштовхнулися на напрочуд брутальне ставлення Парижа. По-перше, їх не було зараховано до французького евакуаційного контингенту.
По-друге, тим, хто бажав іммігрувати до Франції, влада країни створювала безліч перепон.
По-третє, підрозділи гаркіс було роззброєно — і такими беззахисними вони потрапили до рук бойовиків Національного фронту.
Нова алжирська влада, заледве відсвяткувавши перемогу, вирішила взятися за “святу” справу помсти “зрадникам”. Шибениця на міській площі виявилася “ласкою долі” для гаркіс. Більшість же з них загинула під час звірячих погромів, коли їх розпинали на дверях власних помешкань, спалювали на вогнищі, живцем закопували в землю. Згідно з різними даними, під час цих кривавих подій загинули від 100 до 200 тисяч гаркіс.
І лише коли у французькій пресі з’явилися повідомлення про всі ці масакри, Париж зважився допомогти “лояльним недобиткам”. 25 тисяч колишніх союзників були нарешті оголошені французькими громадянами. Щоправда, емігрувавши до нової батьківщини, алжирці потрапили у табори переселенців, де умови життя теж не сприяли їхньому виживанню. І лише 1987 року уряд країни надав для колишніх алжирських переселенців більш-менш солідні суми для налагодження свого життя.
Наступного разу про гаркіс держава згадала минулого року, коли до Парижа з офіційним візитом прибув президент Алжиру Бутефліка. У розмові з французьким колегою Жаком Шираком алжирський гість назвав своїх колишніх співвітчизників “ренегатами” і порівняв їх з французькими колаборантами часів ІІ світової війни. Ширакові тоді нічого не залишалося, як стати на захист своїх колишніх братів по зброї, адже він теж брав активну участь в алжирській воєнній кампанії. Згідно з президентським указом, гаркіс нарешті отримали привілеї ветеранів.
Оскільки тепер колишні алжирські комбатанти і їх нащадки є повноправними членами французького суспільства, то важко зрозуміти, чим викликаний цей їхній позов проти держави. Може, їх надихнули успіхи жертв Голокосту у боротьбі за відшкодування від Німеччини, Австрії та Швейцарії?..
|
|
