Міжнародна тяганина за будинок
Наша держава має усі шанси відсудити у Росії торговельне представництво в Лондоні
НЕРУХОМІСТЬ
Ольга ЯЦЕНКО
В історії міжнародного судочинства – новий небачений випадок. Україна звернулася у Вищий суд Лондона з вимогою передати їй будівлю торговельного представництва у престижній західній частині міста, яка зараз, на думку українських юристів, незаконно належить Росії. Суд невідкладно прийняв позов до розгляду (реєстраційний номер НС 01Х02356).
Ця справа бере свій початок ще з 90-х років, коли розпочався поділ майна між країнами Радянського Союзу. Саме тоді Росія погодилася виплатити Заходу борг СРСР, одночасно перевівши на себе радянську закордонну власність (так званий нульовий варіант). Рахункова палата Російської Федерації оцінює закордонну власність у 400 мільйонів доларів. Натомість Верховна Рада України нульовий варіант ратифікувати відмовилася. Претензії на власність Україна оформила в 1994 році списком, який було скеровано в російський уряд. Цей список включав закордонну нерухомість України в 28 країнах світу.
На думку експертів, в України є досить серйозні перспективи виграти справу. Причина полягає в тому, що радянське майно в Англії в 1995 році передавалося Росії з великою недбалістю: Земельний реєстр переписав радянську власність на нову Росію на основі афідавіта (клятви спеціально уповноваженого юриста) Андрія Ляхова, який стверджував, що таку передачу можна зробити на основі ноти російського МЗС, розісланої 13 січня 1992 року по посольствах.
У ній зовнішньополітичне відомство інформувало весь світ про підписаний з країнами колишнього СРСР нульовий варіант, за яким Росія начебто забирала собі всі пасиви й усі активи Союзу. Жодного слова про те, що Україна так і не дала на це згоди, в ноті не було.
Рішення Високого суду буде вважатися прецедентом у всіх країнах британської юрисдикції. Відтак Україна практично без боротьби зможе виграти подібні процеси, наприклад, в Австралії та Канаді.
Як сильна сторона у суперечці, Україна 20 липня цього року пред’явила Росії свої умови: вона хоче орендувати частину російської закордонної нерухомості на 49 років за 1 долар.
КОМЕНТАР
Володимир Сіденко
ведучий експерт Українського центра економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова
Я не виключаю, що даний позов – своєрідна відповідь на натяк Росії про можливе подання до суду на Україну за газові борги. Але навряд чи в України знайдуться можливості для широкомасштабного наступу на колишню союзну держвласність за кордоном. Сам прецедент свідчить, що застарілі проблеми між нашими державами нарешті вирішуються політичними шляхами, а тому їх переводять в юридичну площину. Адже такий поворот якраз може підштовхнути Росію до серйозної розмови. Думаю, можливе завершення конфлікту – якщо нульовий варіант приймається парламентом за умови, що Росія йде на передачу Україні частини закордонної власності. Однак у гру виявляється втягнутий і Захід. А у мене склалося чітке враження, що на всіх етапах він виступав за нульовий варіант, а це, мислячи логічно, означає закріплення закордонної власності за Росією. До речі, це вже не перший випадок, коли намагаються відсудити державну власність. Казахстан претендував на віллу Абамелік, що належить російському посольству в Римі, проте дістав відмову з боку італійської влади.
|
|
