BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX |


Український центр інтернет-реклами "ECHO"

Зброярі зі спецслужб

ВЕРСІЯ (Москва)

Борис ФІТІН

Нелегальну торгівлю зброєю патронують українські чиновники високого рангу. Арешт в Італії Леоніда Мініна, одного з босів, який керує нелегальною торгівлею зброєю, привернув увагу світових ЗМІ і ряду міжнародних структур до проблеми експорту озброєнь із території України.

Було виявлено, що заарештований ділок постачав у “гарячі точки” планети саме українську зброю. Крім того, інший “зброяр” — Дмитро Стрешинський, якого нині розшукує Інтерпол,— також торгував українською амуніцією. До речі, Л. Мінін був тісно пов’язаний із Д. Стрешинським, взаємодіючи з ним у справі нелегального збуту зброї з України.

А тимчасом кишинівські ЗМІ опублікували результати розслідування, у ході якого з’ясувалося, що до цього бізнесу причетні й українські державні діячі високого рангу, зокрема екс-голова Служби безпеки України (СБУ), а нині секретар української Ради національної безпеки Євген Марчук.

Збройний бізнес в Україні приносить прибутки, які можна порівняти тільки з доходами від торгівлі наркотиками. Він почав активно розвиватися на початку 90-х років, а 1993 року начальник охорони Президента Леоніда Кравчука Віктор Паливода очолив знову створене Управління спеціальних операцій (УСО). Передбачалося, що нова структура займеться забезпеченням роботи Верховного головнокомандувача. Але на практиці УСО стало державою в державі: структурне підпорядкування Мінобороні було чисто формальним. Фактично контролював УСО Є. Марчук, тодішній голова Служби безпеки України, який пролоббіював призначення “своєї людини” – В. Паливоди — на посаду начальника управління. Отримавши у свої руки повний контроль над спецслужбами,
Є. Марчук почав підбирати надійних людей, що могли б безпосередньо зайнятися збройним бізнесом.

Для виконання настільки делікатної справи було обрано одну з найбільш довірених осіб — Олександра Скипальського, якого керівник СБУ проштовхнув на посаду начальника військової контррозвідки СБУ. Після цього О. Скипальський одержав доступ до оперативних матеріалів, використовуючи які, він на початку 1992 року завербував Дмитра Стрешинського — бізнесмена зі сумнівною репутацією. Останньому була приготована одна з ключових ролей в афері зі зброєю.
Потім Є. Марчук “протягнув”

О. Скипальського на посаду начальника Головного управління розвідки Міноборони. Це забезпечило йому нові можливості, насамперед тому, що для торгівлі зброєю мало контролювати цей процес, треба ще мати саму зброю, а вона зберігалася на складах Міноборони України.

О. Скипальський зумів за короткий час налагодити тісні стосунки зі заступником міністра оборони Іваном Олійником, що безпосередньо відповідав за питання озброєнь. Тому з одержанням зброї зі складів проблем більше не виникало.

Варто зауважити, що точні цифри про кількість озброєнь, які зберігалися на стратегічних складах, залишених у спадок Радянською армією, ніхто не знав навіть приблизно. Це створювало прекрасні можливості для продажу незареєстрованої зброї за кордон з наступним перерахунком значних сум на особисті рахунки торговців зброєю. Крім того, було відпрацьовано схему, коли контракти укладали не СБУ або МО, а якісь комерційні структури, що при необхідності могли зникнути. Роботу з такими структурами власне й доручили Управлінню спецоперацій. Тому заслуговує на довіру висновок про те, що Є. Марчук розробив і реалізував складну схему, згідно з якою між ним і структурою-експортером зброї мали б функціонувати ще два відомства, не підпорядковані йому, але контрольовані ним.

Знайшовся і керівник структури, якому доручалася “чорнова робота”. Ним став Д. Стрешинський, про якого вже йшлося вище. Він зареєстрував на Кіпрі офшорну компанію “Глобал технолоджиз інтернешнл інкорпорейтед”, через яку й проходила велика частина “збройового потоку”. Практично всі постачання йшли в “гарячі точки”, куди продавати зброю було заборонено резолюціями Ради безпеки ООН.

Звичайно, Д. Стрешинському було не під силу особисто організувати подібні масштабні угоди. Адже це вже питання не бізнесу, а високої політики, невід’ємною частиною якої, зокрема, є активні взаємини з лідерами ряду іноземних держав. Цим якраз і займався тодішній уже прем’єр-міністр України Є. Марчук. Натомість з безпосередньо зацікавленими українською зброєю працював О. Скипальський. Наприклад, 1996 року глава ГУР здійснив секретну поїздку в Белград, де провів таємні переговори з лідером боснійських сербів Радованом Караджичем, у результаті яких було досягнуто домовленості про продаж великої партії ракет “Земля-повітря” у Боснію. Цю операцію провели через фірму
Д. Стрешинського. Природно, у супровідних документах як місце призначення значилася далека африканська країна, до того ж, кількість проданих ракет у паперах була майже вдвічі заниженою.
Таке фальшування було звичайною практикою для всіх угод, “супроводжуваних” військовою розвідкою. В обов’язкових для контролюючих міжнародних органів сертифікатах кінцевого користування завжди вказувалися держави Африки або Латинської Америки, а насправді основними покупцями були країни колишньої Югославії. Втім, значні обсяги дійсно йшли в Африку — Ліберію, Сьєрра-Леоне, Еритрею, а також в Афганістан.

Будь-які спроби втрутитися в збройний бізнес відразу ж натикалися на рішучу протидію. Зокрема, нічим закінчилася спроба Віталія Радецького, спадкоємця К. Морозова на посаді міністра оборони України, підпорядкувати собі Управління спецоперацій, яке очолював
В. Паливода. Втім, збройовий бізнес українських спецслужб не припинився навіть після скасування УСО, до якого вдався Президент України Леонід Кучма 21 липня 1994 року — наступного дня після вступу на посаду.

Однак навряд чи операції з експортом озброєнь тривожили нового главу держави. Значно більш небезпечними для нього тоді були інші можливості надсекретної структури, яка торгувала зброєю. Адже ця спецслужба мала не тільки конспіративні квартири, автомобілі зі спецномерами, але навіть спорядження для операцій під водою. Деякі втаємничені спостерігачі зазначали, що саме тоді (навесні-влітку 1994 року) певні кола в українських спецслужбах і армії готували переворот з метою не допустити приходу до влади Леоніда Кучми, на якого, за деякими повідомленнями, ще 1993 року (під час перебування на посту прем’єр-міністра) готувався замах. Якщо це правда, то поспіх, з яким було ліквідовано Управління спецоперацій, стає зрозумілим.

Серйозна загроза над “підприємством” нависла лише один раз – тоді, коли заступник голови СБУ Федяєв санкціонував розслідування діяльності “Глобал технолоджиз” в Україні. У матеріалах розслідування почало фігурувати прізвище О. Скипальського, якому в результаті довелося задіяти всі наявні політичні і фінансові можливості, щоб знешкодити прискіпливого есбеушника. Незабаром Федяєва зняли, і відтоді ніхто більше не перешкоджав працювати надзвичайно старанно налагодженому, а головне дуже потрібному державі “підприємству”.

Ускладнення виникли лише тоді, коли натовський есмінець затримав у Середземному морі корабель “Ядран експрес”, на якому Д. Стрешинський переправляв зброю зі складів МО України на територію колишньої Югославії. Як пізніше стало відомо, інформацію про це судно американці одержали через систему електронного спостереження “Ешелон”, яка активно працювала і на каналах закритого зв’язку України. Скандал, що розгорівся, змусив позбутися розконспірованого Д. Стрешинського. Можливо, що у зв’язку з цими подіями О. Скипальський разом з начальником ГУР СБУ генералом Шарковим зареєстрували й відкрили фірму “Прогрес”, яка цілком замінила “Глобал технолоджиз” і безперешкодно діяла декілька років. Д. Стрешинський натомість зник безвісти.

Лише в середині 90-х років, після декількох кадрових перетасувань у СБУ, “Прогрес” зіткнувся з серйозними труднощами. 1999 року Шаркова заарештували, проте скандальну справу було спущено на гальмах. Незрозуміло, куди дивився тодішній керівник СБУ Леонід Деркач. Можливо, президентські вибори виявилися важливішими, ніж питання національної безпеки, або ж спрацювала складна комбінація російських спецслужб із Марчуком і Шарковим. До речі, начальник розвідки дуже швидко опинився на волі.

А от на Є. Марчукові, що діяв на іншому, більш високому політичному рівні, усі ці перипетії ніяк не відбилися. Колишній шеф СБУ спокійно пережив ще один резонансний скандал, пов’язаний з затримкою в кишинівському аеропорту літака компанії “Аероальянс”, до якої виявився причетним його син Вадим. Саме цей випадок став відправною точкою розслідування молдовських журналістів. Судячи з заявки на одержання повітряного коридора, літак перевозив у Йємен нафтове устаткування. Проте в Кишиневі на його борту виявили 4000 пістолетів R-61 і 1000 – Р-9М угорського виробництва. За фактом контрабанди було порушено кримінальну справу, але, як видно, впливовий тато зумів усе швидко полагодити без зайвого шуму. Правда, після цього Україна зненацька погодилася на територіальні поступки Молдові, підписавши договір про явно нерівноцінний обмін прикордонними ділянками. До речі, найактивнішим прихильником “досягнення порозуміння з Молдовою” був секретар РНБО Євген Марчук.

За матеріалами сайту www.agentura.ru

POSTUP - ПОСТУП



ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Медиків усе ж не заарештували
·У НОМЕРІ
·Провінційний стиль "Львівської слави"
·Палестинці жадають помсти

ПОГЛЯД
·На вас телевізор впливає?
·гріх занедбання

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Політична "справа лікарів"
·В очікуванні страйку
·ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
·Провінційний стиль "Львівської слави"
·"Дзиґа" святкувала потемки

ПОСТУП З КРАЮ
·КРАЄВИД
·Відкритий лист до слідства
·Триває суд над Жердицьким

ПОСТУП У СВІТ
·Відставка віце-прем'єра Іраку
·Фатальна посадка на автотрасі
·Україна знову в центрі уваги ПАРЄ
·Палестинці жадають помсти
·Афганські біженці в нікуди
·СВІТООГЛЯД

ДАЙДЖЕСТ
·Зброярі зі спецслужб

АРТ-ПОСТУП
·Свобода творити чи померти у Львові?

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ

ПОСТУП КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
·Новий монстрик від дядька Білла: купа галасу навколо дрібниць
·Перший російський VDSL-міст
·увага!
·зворотний зв'язок

ЮРИДИЧНИЙ ПОСТУП
·хроніка
·Суди "знемагають" від автопорушників
·Прокуратура продовжує гальмувати приватизацію житла
·Канал постачання "екстезі" прикрито
·Пийте, люди, коньячок - будете... в лікарні

КІНОПОСТУП
·Розкрадачі культу
·Зазіхання на моральний кодекс
·Анжеліна Джолі любить оголену істину
·Жодної влади чоловікам

ТУРИЗМ У ПОСТУПІ
·Що таке відпочинок?

СПОРТ-ПОСТУП
·У Туреччину - без найкращих
·Безглузда смерть Сергія Перхуна
·На вирішальний бій до Мінська
·спорт-бліц

ПОСТ-FACTUM
·у п'ятницю в поступі
·календар
·Гаррісон купив будинок у Швейцарії
·Львів чекає