Політична "справа лікарів"
ПОГЛЯД
Кость БОНДАРЕНКО
Лікарі часто бувають крайніми. Особливо в переломні моменти історії. Наприкінці 40-х – на початку 50-х років у Москві інспірували справу лікарів, за допомогою якої здійснили певні чистки серед інтелігенції за етнічною ознакою. У 1996 – 1997 роках аграрному лобі було потрібно усунути від влади у Львові Миколу Гориня та Юрія Зиму – і тоді ж з’явилася ще одна “справа лікарів”. Тепер, наближаючись до виборів, знову комусь хочеться порушити справу, у центрі якої місце відведено лікарям.
Скажу відразу: я не вірю в те, що пишуть про львівських хірургів. Тобто в те, що операції з незаконної трансплантації органів проводяться у всьому світі, що Львів – не виняток. Не вірю, що все так просто і так примітивно, як подано в пресі. За трансплантацією органів стоять дуже великі гроші та дуже поважні люди. Ці операції, якщо робляться незаконно, проводяться не у звичайних клініках. І справжні імена злочинців залишаються, як правило, невідомими широкому загалу.
Кому ж вигідне нагнітання ще однієї “справи лікарів”? Скажу відразу: НЕ ЗНАЮ. Проте жертву вирахувати неважко. Річ у тім, що віднедавна в середовищі лікарів дуже активно почали працювати представники такої партії, як СДПУ (о). Враховуючи те, що керівник Львівської обласної організації СДПУ (о) Ігор Шурма донедавна перебував на керівних посадах в облздороввідділі, а також те, що чимало керівників медустанов – члени цієї партії, не так важко здогадатися, що під час виборчої кампанії саме з об’єднаних есдеків найпростіше зробити “офірних цапів”. Мовляв: дивіться, що вони творять, ще не прийшовши до влади. А як прийдуть, то в усіх нас печінки нелегально повирізають.
Кампанія, спрямована на дискредитацію соціал-демократів (об’єднаних), співпала в часі з активізацією дій самих есдеків. Адже саме на них впала передусім підозра в ескалації подій довкола мера міста Василя Куйбіди. Поборовшись якщо не за крісло мера, то за крісло в.о. мера, соціал-демократи вже напередодні виборів 2002 року можуть мати солідний стартовий майданчик і отримати владний ресурс бодай у місті Львові. Варіантів, як це зробити, може бути безліч. Серед них найімовірніший – офіційна заява про висунення чи підтримку кандидата Ф. з одночасними переговорами та схилянням на свій бік імовірнішого кандидата С., який у разі відставки нинішнього мера може стати виконуючим обов’язки. До певного часу корисно побавитися в гру “ми нічого з С. не маємо спільного”, про людське око ведучи політику делікатного нейтралітету у стосунках із С. Зате коли план вдасться, тоді можна думати про контроль і над бюджетним процесом, і над стратегічно важливими об’єктами, і над формуванням виборчих комісій, і навіть за перебігом виборів у чотирьох міських округах.
Очевидно, коли соціал-демократи зосередили увагу на цій майже безпрограшній операції, знайшовся хтось, котрий спинив свій погляд на соціал-демократах. Принаймні почерк упізнається. Особливо, якщо пригадати кампанію 1997 року та зважити на напіванекдотичні чутки про те, що невдовзі за крісло мера захоче поборотися небезвідомий у дипломатичних колах екс-львів’янин Василь Базів, для якого вибори перетворилися на хобі. Не варто стверджувати зі 100-відсотковою впевненістю, що це робота саме цього середовища, бо можна з великою часткою ймовірності назвати ще зо 5 зацікавлених структур. Але в будь-якому випадку криві погляди на львівську “керівну та спрямовуючу” будуть кидати. Як казав Козьма Прутков: “Единожды солгав, кто тебе поверит?”
Оглядачі прогнозують, що наступні вибори будуть брудними з огляду на технології, які застосовуватимуться. Усе це – ще тільки квіточки. Ми любимо копіювати Росію з її вибухами житлових будинків і нагнітанням “античеченської істерії”. І навіть запрошуємо в Київ як консультантів людей, котрих небезпідставно підозрюють у написанні кривавих сценаріїв політкампаній. Тому варто бути готовим до всього...
...А “справа лікарів” показала, що на всякий PR може знайтися свій контр-PR...
|
|
