"Ескадрон смерті": нові докази
БІЛОРУСЬ
Євген ГУЛЕВИЧ
|
У Білорусії наближається 9 вересня — час президентських виборів, а на поверхню знову виринула справа вже, здавалося, призабутого “ескадрону смерті”. В опозиційній пресі з’явилися нові повідомлення про те, що цей зловісний загін був причетний до знищення деяких білоруських провідників опозиції.
Три білоруські газети (“Народна воля”, “Наша свобода” та “Білоруска ділова газета”) передрукували відеозапис розісланого кілька днів тому в мінські редакції свідчення колишнього службовця МВС, вояка т. зв. Спеціального загону швидкого реагування (СЗШВ). Чоловік на відеокасеті запевняє, що 16 вересня 1999 року (саме тоді, коли зникли один із лідерів опозиції — відомий правозахисник Віктор Гончар та його приятель — поважний бізнесмен Анатолій Красовський) він став мимовільним свідком убивства, бо почув два постріли за огорожею військової частини, а потім бійців СЗШР примусили 5 годин копати величезну яму, до якої зіпхнули розчавлений БТРом джип. Версія колишнього СЗШРівця, відтак, стала підтвердженням слів тих двох мінських прокурорів, які після втечі до США оголосили всьому світу про існування “ескадрону смерті”. Нагадаємо, що вони стверджували, що до його створення причетні найвищі посадовці держави. Оскільки влада майже не відреагувала на публікацію у ЗМІ, а речник білоруського КГБ заявив, що відеокасета не має жодної вартості, “Білоруська ділова газета” вирішила провадити власне розслідування. Згодом з’явився матеріал зі свідченнями колишнього начальника Мінського СІЗО №1 й керівника спецзагону з виконання смертних вироків полковника Олега Алкаєва, який підтвердив, що особисто видавав зброю виконавцям політичних убивств. Ініціатором знищення відомих білоруських діячів, що підтримували опозицію, полковник уважає Юрія Сівакова, екс-міністра внутрішніх справ, якого нині Лукашенко призначив заступником глави своєї адміністрації, а виконавцем вироків — Дмитра Павличенка, керівника СЗШВ, котрий наразі перебуває у в’язниці. Як ствердив Алкаєв, уперше за пістолетом звернулися 30 квітня 1999 року, і це можна перевірити за книгою видачі зброї. Повернули ж його 14 травня. А 7 травня зникнув Юрій Захаренко — попередник Сівакова на посту глави МВС. Є свідки, що бачили, як за екс-міністром слідкував червоний BMW. На думку колишнього начальника СІЗО, “цей автомобіль належав Павличенкові, і Захаренка переслідували, вибираючи слушний момент”. “Удруге, за Алкаєвим, по пістолет прийшов ад’ютант міністра Сівакова, при цьому підписався, а згодом сам і повернув”, — продовжує свідок. Гончар і Красовський зникли увечері 16 вересня 1999 року, а пістолет було взято зранку й повернуто в СІЗО через два дні. Сам полковник наразі перебуває в Німеччині — й невідомо, чи має він намір повертатися додому. Щодо дій опозиції, то близько тисячі осіб минулої середи пікетували резиденцію Лукашенка, тримаючи в руках портрети загиблих за невідомих обставин опозиціонерів. Проте правоохоронці вирішили звернути більше уваги на інший бік опозиції.
Спеціальний комітет із фінансових розслідувань описав майно приватної друкарні Magic, де друкувалися “Народна воля” та “Наша свобода”. Трохи раніше службовці конфіскували 10 з 12 комп’ютерів редакції “Народної волі”, а “Наша свобода” постраждала поки що тільки тиражем: минулого тижня комітет вилучив із друкарні Magic 400 тисяч примірників її спеціального номера, присвяченого президентським виборам.
|
|
