Кучмі - коногонку, Гладієві - звання "Почесний шахтар Галичини"
СВЯТО
Світлана РУДЄВА
26 серпня – День шахтаря. Уже десять років поспіль наші шахтарі відзначають своє професійне свято майже водночас із Днем Незалежності України.
Для них цей часовий збіг означає дуже багато. З одного боку, є можливість привернути увагу громадськості до своїх проблем (а їх немало), з іншого – подарувати державі до її дня народження не одну передчасно видобуту тисячу тонн “чорного золота”. Але цьогоріч про проблеми шахтарів почали говорити на тиждень раніше, коли всі дізналися про трагедію на шахті ім. А. Засядька, де загинули 49 донецьких гірників. І День шахтаря став святом зі сльозами на очах...
Тим не менше, шахтарі зустріли своє професійне свято з неабиякими виробничими здобутками. І львівські гірники не пасуть у цьому задніх. Звичайно, ті тонни “сонячного каменя”, що його двиобувають у шахтах Державної Холдингової Компанії “Львіввугілля”, у масштабах всієї держави мізерні – всього 2% від загальноукраїнського вуглевидобутку. Але порівняно з 1998 роком, коли видобуток усього Холдингу (тоді ще “Укрзахідвугілля”) становив лише 3,1 млн. тонн вугілля, прогрес відчутний.
“Цього вугілля не вистачало навіть для виплати заробітної плати, – розповідає про спадок, що залишився від старих часів, нинішній генеральний директор Холдінгу Ярослав Наливайко. – Питома вага фонду виплати товарної продукції сягала десь біля 70%. Тому 1998-й був роком страйків, вічових площ, походів. Рано чи пізно цьому потрібно було покласти край. Адже гроші заробляються не на вічевих площах, а на робочих місцях. А робоче місце нашого шахтаря знаходиться на глибині близько 500 метрів під землею. Потрібно було переконати людей, що тільки зі зростанням обсягів виробництва, з покращанням якості вугілля можна буде досягти позитивних результатів. І протягом останніх двох років (з 1999 по 2001) нам вдалося дещо зробити. Цього року з десятьма шахтами, замість колишніх одинадцяти (“П’яту Великомостівську” закрили торік. – С.Р.) ми виходимо на видобуток 4,2 млн. тонн вугілля, що на один мільйон тонн більше, аніж два роки тому.
Але й цей план з видобутку вугілля, здається, буде перевищений. Адже більшість шахт Холдінгу “Львіввугілля” працює з випередженням річного плану. А десять львівських гірників (уперше за останні 5-6 років їх так багато) отримали почесні нагороди з рук Президента України на урочистому зібранні з нагоди Дня шахтаря, що відбулося 25 серпня у Донецьку.
До речі, в літаку, що прямував із львівською делегацією до Донецька, відбулася ще одна визначна подія у житті ДХК “Львіввугілля”. Директор шахти “Надія” Микола Кріштопа доповів головному директору Я. Наливайку про дострокове виконання річного плану. Об одинадцятій годині 25 серпня шахтарі цієї шахти підняли “на гора” стотисячну тонну вугілля.
Але меж для самовдосконалення, як кажуть мудреці, немає. І вже на урочистому зібранні у Донецьку Президент Леонід Кучма зазначив, що протягом найближчих десяти років обсяг видобутку вугілля в Україні повинен зрости щонайменше на третину.
Цікаво, що ці слова глава держави сказав після того, як сам же зазначив, що Україні не потрібне вугілля, 1 млн. тонн якого коштує 5 шахтарських життів. Водночас витрати на відшкодування збитків у зв’язку з виробничим травматизмом в Україні все ще перевищують витрати на організацію безпеки шахтарської праці.
Спілкуючись з шахтарями, я майже всім задавала одне й те ж запитання: чи не бояться вони щодня спускатися під землю, коли так багато шахтарів гинуть на своїх робочих місцях (у Холдингу упродовж цього року загинуло 6 гірників). І всі говорили: “Це тільки вперше страшно, а потім звикаєш. Більше я боюся втратити роботу...” Їх можна зрозуміти. Адже ці чоловіки тільки у такий спосіб можуть прогодувати свої сім’ї.
Та чи за свою нелегку працю вони отримують адекватну платню? Сьогодні середня заробітна плата шахтаря – 450-500 грн. А на шахтах ДХК “Львіввугілля”, які не виконують плану, за шестигодинну зміну під землею шахтар отримує не більше 16 грн.
Незважаючи на це, на урочистостях до Дня шахтаря у Донецьку, розчулені увагою Президента України, який особисто привітав сімох гірників із присвоєнням їм звання Героя України, а ще 137-м вручив інші високі державні нагороди, подарували Леонідові Кучмі від щирого серця давню шахтарську коногонку (гасову лампу), з якою багато поколінь шахтарів спускалися під землю.
Не залишилися без подяки гірників й львівські держкерівники. Зокрема, звання “Почесного шахтаря Галичини” з рук голови ДХК “Львіввугілля” отримав намісник Львівської області Михайло Гладій.
Адже, за словами Ярослава Наливайка, саме Михайло Васильович у 1998 році посіяв “золоте зерно” відродження Холдингової компанії “Львіввугілля”. “Те, що розворушилася рутина Холдингу – це його заслуга”, – зазначив п. Ярослав.
Високо оцінили роль Василя Гладія у відродженні вугледобувної справи західного регіону України, напевно, й у Кабміні. Адже з рук заступника міністра палива й енергетики України Анатолія Корзуна Михайло Гладій отримав відзнаку “Шахтарська слава ІІ ступеня”.
|
|
