КОМЕНТАР
Степан Курпіль
голова Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України,
головний редактор газети “Високий Замок”
Спілці журналістів запропонували висунути свою кандидатуру на премію імені В’ячеслава Чорновола в рамках конкурсу “Львівська слава”. Ми зібрались і запропонували Георгія Ґонґадзе. Запитали також думку редакційних колективів області. Багато з них підтримали кандидатуру Ґонґадзе.
Коли в облдержадміністрації дізналися про цю кандидатуру, запропонували, щоби ми її зняли бо “інакше гроші пропадуть”. Урешті-решт кандидатуру Г. Ґонґадзе так і не внесли до списку номінантів. Нібито він не підпадає під положення про конкурс, яке не передбачає нагородження посмертно. Хоча видавництва “Місіонер” і “Каменяр” висунули кандидатуру Карафи-Корбут і мали намір внести до списку номінантів.
Сам Георгій Ґонґадзе не був формально членом НСЖУ. Існує ще упередження, особливо серед молодих журналістів, що Національна спілка журналістів України виходить зі старої радянської системи і проводить лінію влади. Мало хто знає, що вона щороку бореться з поштою, яка постійно намагається підняти тарифи на доставку преси. Поки що НСЖУ є найбільшим представницьким органом працівників ЗМІ. В Україні немає більш впливової організації, яка б захищала інтереси журналістів. Такі акції, як “Хвиля свободи”, не набули б такого розголосу, якби не проводилися за підтримки НСЖУ.
Ми вважаємо виключення Г. Ґонґадзе з числа кандидатів на премію провокацією конфлікту між колишніми політв’язнями та громадськими організаціями. Дай, Боже, цим людям зрозуміти, що влада їх використовує та підставляє.
Прикро, що й дехто з членів журі, діячів культури, спочатку мовчав, а потім став підспівувати владі. Я як член журі покинув його засідання 15 серпня, коли було проігноровано нашу думку. На попереднє засідання журі мене взагалі “забули” запросити. Виявилося, що ніхто не зміг згадати, кому саме доручили це зробити.
Якщо президент відхрещується від зникнення Георгія Ґонґадзе, то такі дії місцевої влади навіюють деякі сумніви. Місцева влада тільки б виграла в очах громадськості, якби премію присудили Г. Ґонґадзе. Інтелігенція – совість нації. Якщо вона буде залежною від влади, ми не зможемо збудувати демократичну державу. Ми б не хотіли, щоб останнє слово було за владою. Справжні інтелігенти не плачуть, а доводять до кінця свої рішення.
Тому ми вирішили присудити Георгієві Ґонґадзе громадську премію. На адресу НСЖУ вже надходять кошти від людей і підприємств. Ми вже зараз зібрали більше грошей, ніж влада виділила на цю премію. Можливо, це буде лише спеціальна одноразова премія, щоб ушанувати пам’ять Георгія Ґонґадзе.
|
|
