Рік ноутбуків
ґенерація
Юрко БАНЗАЙ
Так уже склалося, що в уяві наших бідних-нещасних юзерів, які по кілька років складають докупи копієчки на нову відеокарту, склалася купа стереотипів щодо дорогого комп’ютерного “заліза”. Такі речі, як цифрові камери, ноутбуки, TFT-монітори, п’яти- і більше компонентні аудіосистеми, в уяві пересічного користувача асоціюються з якимось нездоровим потягом до марнотратства або з начальницькими вибриками.
І нічого дивного тут нема. Наприклад, візьмімо ті ж ноутбуки. Співвідношення ціна-продуктивність для них ще донедавна було як мінімум непристойним. Навіть побавитися повноцінно на них було неможливо, не кажучи про те, щоби виконати якісь складніші операції, наприклад, спроектувати якусь 3d-катавасію. А якщо врахувати, що ці “залізяки” мали захмарні ціни, не дивно, що вони потрапляли в асортимент тільки великих організацій, що торгують комп’ютерами.
Нині ситуація у цій сфері іде на лад. На жаль, не в ціновому плані. Але... Так сталося, що завдяки нашим найдорожчим спонсорам – “Техніці для бізнесу” – потрапили вашому покірному слузі до рук три красунчики, і якось не випадає пропустити цю знаменну подію повз ваші найдорожчі на світі вуха – чи то пак, очі. Два з цих красенів належали до славного і шляхетного роду ІВМ ThinkPad, а третій – до не менш шляхетного альянсу Fujitsu-Siemens. От про них і піде мова.
Усі три машини досить незле почувалися, працюючи під Pentium III і маючи зовсім не дівочу 128-метрову пам’ять. Звичайно, можна було б довго, нудно і паскудно писати про те, хто з них швидше рендерить сцени в Quake 3 Arena, а кому кращі оцінки ставить який-небудь бенчмарк. Та ми порадилися – і я вирішив описати свої особисті враження від роботи з цими машинами. Відразу зазначу, що всі три машини мені сподобалися, хоч вони мали й свої мінуси.
Основним недоліком для цього ряду машин все ж залишається висока ціна. Та варто зазначити, що продуктивність ноутбуків уже не відстає від повноцінних машин, що в поєднанні з їхньою мобільністю становить величезний плюс. Отож слухайте і дивуйтеся: перед вами – найкращі!
IBM ThinkPad X20
Річ, що варта уваги шанувальників портативності. Pentium III з 600 MHz в голові, 12-дюймовий “тілівізор”, 20 гектарів поля на жорсткому диску і три з половиною години роботи від внутрішньої батареї. Це все – за досить скромних розмірів і невеликої ваги. Недолік – відсутність приводу компакт-дисків. Замість мишки маємо на клавіатурі червоненького ґудзичка, що працює подібно до джойстика. До речі, монітор вражає 32-бітним кольором і чіткістю картинки. От тільки є невеличка проблема: ті, хто звик до нормальної клавіатури, довгенько не влучатимуть по ґудзиках. Розробники з метою економії місця набаламутили з клавіатурою так, що з незвички починає тіпати. Але це минає, і за якихось півгодини вже маємо юзера, якого від машини не відірвати. До речі, заради справедливості варто зазначити, що проблема з клавіатурою притаманна всім ноутбукам, тож для користувача з досвідом роботи це не буде несподіванкою.
IBM ThinkPad T21
Основна перевага цієї машини над попередньою – 14-дюймовий монітор. Здавалося б, якихось два нещасні дюйми, а солідності вони додають серйозно. Таке враження у вашого покірного слуги востаннє було, коли вперше довелося попрацювати перед 21-дюймовим монітором. Очі просто розбігаються. Правда, це вже машина іншої цінової категорії. Але й продуктивність тут вища. Якщо попередня модель з 600-мегагерцовим процесором “важила” 2300 вічнозелених “тугриків”, то тут найповільніша модель з 700-мегагерцовим “целерозом” тягне на 2950 самі знаєте яких одиниць.
Найшвидша ж сестричка з асортименту має Р ІІІ 850 MHz і коштує 3500 “долярів”. На виправдання слід додати, що зі швидшим процесором додається і більший жорсткий диск. Так, в останній моделі він має аж цілих 32 ГБ. Незле, погодьтеся. З решти “фішок” змінилася хіба що вага, та й та несуттєво. Правда, торбу під такий комп треба більшу. І по змозі – старшу, щоби якийсь злодій не поцупив. Ну, самі подумайте, кому потрібен ноутбук у старій торбі? :о)
Fujitsu-Siemens E-6570 PIII 750MHz
А от тут починається найцікавіше, тож слухайте уважно. Не буду приховувати, що ця машина сподобалася мені понад усе. Елегантний сріблястий корпус... 14-дюймовий монітор... Досконалий дизайн... Плакати хочеться. До речі, тут мало того, що з’явився нарешті CD-ROM, він ще й з DVD дає собі раду! Але найприємнішим фактом у цьому всьому є те, що ціна красунчика – грайте, фанфари! – 2598 “баксюків” з Pentium III 750 MHz inside. Правда, вінчестер менший. 10 ГБ всього. І відеопам’яті – 8 МБ порівняно з 16 у ІВМ. Єдиним прибамбасом, що не сподобався мені в цій машині, був touch pad. Але вихід тут простий. Докладається кілька “гривачків” і купується собі кишенькового “гризуна”. Є такі мініатюрні мишки. Оптичні, тобто які працють на будь-якій поверхні, даючи фори всій крутій братії з вмонтованими маніпуляторами.
І це ще не все. Перебираючи вміст отакенної коробки з-під ноутбука, цілком випадково знайшов кольоровий буклет, з якого з’ясувалися вельми цікаві факти! По-перше: додати до наявних 128 метрів оперативної пам’яті ще кілька – не проблема. Купується скільки треба – і вставляється в певну дзюрочку. Все! І нічого не треба розбирати! Аналогічна ситуація – з різними аксесуарами для підключення до мереж. Але мова наша піде про інше. Є в нашому “компі” спеціальна така квадратова шахта. І ціни їй немає... Зараз поясню чому. Мало нам вільного поля на жорсткому диску? Не проблема. Хочеться CD-RW? Чи додаткову батарею? Прошу дуже! І не треба нічого розбирати, робити якісь хитрі операції. Просто впихаємо в тую шахту необхідний прибамбас – і все! Навіть дитина потрафить такі операції виконати!
Але помисли дизайнерів пішли навіть далі, ніж ви можете собі подумати. Не проблема – мати камеру або інфрачервоного “гризуна”. А тут передбачено навіть захисний пристрій, завдяки якому ноутбук можна без зайвих проблем прив’язати до столу і навіть на ключ зачинити.
Немає нічого дивного в тому, що комп’ютери такого класу зі зручного (і дорогого!) пристрою для набирання текстів перетворилися на повноцінні машини, здатні виконувати складні завдання.
Мініатюризація є постійним супутником технічного прогресу. Хто його знає, може, ноутбуки з часом витіснять звичні машини. І це вже не є фантастикою. Досить просто знизити ціни.
|
|
