Убивство спричинило урядову кризу
ЮГОСЛАВІЯ
Любко ПЕТРЕНКО
|
на світлині: Зоран Джинджич
світлина АР
Боротьба за владу між президентом Югославії Воїславом Куштуніцею та відомим своїми прозахідними прагненнями прем’єр-міністром Сербії Зораном Джинджичем спричинила в країні чергову урядову кризу. Після вбивства співробітника таємної поліції Момира Гавриловича Сербська демократична партія (СДП), лідером якої є президент, звинуватила сербський кабінет у безпорадності, нездатності побороти організовану злочинність. А відтак СДП заявила, що виходить із урядової коаліції.
До урядової коаліції, яка називається Демократичною опозицією Сербії, входять 18 партій. Сербські демократи у 250-місному сербському парламенті володіють 45 мандатами. Членами партії є віце-прем’єр Олександр Правдич і міністр охорони здоров’я Орен Йоксимович.
Останню глибоку урядову кризу Сербія пережила у червні цього року, коли за наказом Джинджича екс-президента Югославії Слободана Мілошевича було передано в руки Гаазького трибуналу з військових злочинів. Коштуніца ще раніше виступав за суд над Мілошевичем виключно на території Югославії, а про екстрадицію свого попередника довідався уже post factum. Усе це не могло не спровокувати обурення президента діями сербського прем’єра.
Тоді сварку між Джинджичем та Коштуныцею дещо заглушили гарматні залпи з Македонії. Окрім того, за видачу Мілошевича Белград сподівався отримати від Заходу чималу матеріальну допомогу. Тож поглиблення червневої кризи вдалося уникнути.
Тепер ситуація в белградських коридорах влади виглядає значно складнішою. Війна в Македонії хоч і тяжко, але все ж таки йде на спад. Грошові потоки від Європейського Союзу виглядають дедалі більш примарними. Єдиний обнадійливий момент полягає в тому, що нинішній привід для сварки, як на перший погляд, не витримує критики. А привід такий: третього серпня було застрелено працівника таємної поліції Момира Гавриловича.
Що спільного, здавалося б, має цей інцидент зі взаєминами у вищих ешелонах влади? Можна, звичайно, заявити, що уряд не приділяє належної уваги питанням безпеки – й цим обмежитися. Але є одна деталь: деякі сербські газети написали про те, що напередодні своєї смерті Гаврилович відвідав Коштуницу і передав йому інформацію, яка підтверджує зв’язки вищого керівництва Сербії з організованою злочинністю. У повідомленнях навіть конкретно говорилося про співпрацю сербських урядовців з так званим “угрупованням Шурчина”. Саме він півтора року тому зухвало пристрелив “хрещеного батька” югославського злочинного світу – й одночасно героя сербських воєн на прізвисько Аркан. Після цього Шурчин сам став незаперечним лідером вітчизняного криміналу. Тож, за газетними версіями, люди Шурчина ліквідували Гавриловича на прохання якогось сербського урядовця.
Здавалося б, вимальовується страхітлива картина: ставленик Заходу Зоран Джинджич заприятелював із главою кримінального світу, й тепер вони разом чинять в країні сваволю. Але в усіх цих інкримінаціях існує безліч суперечностей, які зводять усі ці звинувачення нанівець. По-перше, у своїх повідомленнях про зустріч Коштуніци з Гавриловичем газети посилаються на якесь “анонімне джерело з адміністрації президента”. Офіційно ні сам глава держави, ні хтось із його довірених осіб про документи, які доводять зв’язок між сербським урядом і злочинним світом, не заявляли.
Якщо ж вони дійсно є в президента, а він їх ховає в шухляді, значить, президент покриває злочинців. Тобто складається враження, що всі ці чутки хитро запущені з адміністрації президента, щоб, не беручи на себе відповідальності, скомпрометувати політичного конкурента. По-друге, Коштуніца вже не раз висловлював критику на адресу сербського міністра юстиції Міхаловича і міністра внутрішніх справ Батича, які є довіреними людьми Джинджича. Логічно припустити, що президент хоче використати цю кримінальну справу, аби домогтися звільнення силовиків з посад і поставити на ці важливі пости своїх людей. Тож вимальовується і мотив.
Поза тим, що справа шита білими нитками, урядова криза в Сербії нині може розгорнутися у розпад коаліції. Які ж перспективи вимальовуються в країни після виходу членів ПДС з Демократичної опозиції Сербії? У першу чергу, кабінет позбудеться віце-прем’єра і одного міністра. Ну, це ще невелика біда; але гірше те, що все це спричинить втрату довіри до уряду як на національному, так і на міжнародному рівні. А коли додати сюди нинішнє соціально-економічне тло Югославії з її розваленою господаркою після десятиліть війни, тотальною корупцією, міжнародною ізоляцією, то стане зрозуміло, що урядова криза безумовно переросте в загальнонаціональну. В кожному разі, на рятівні кредити й інвестиції Заходу Белград уже може не розраховувати.
Якщо вся ця криза спровокована президентом для підвищення політичного рейтингу, то більшість міжнародних аналітиків сходяться на думці, що він бавиться з вогнем. У такій ситуації найменша помилка Коштуніци перетворить його на політичний труп. Причому гра ця йому зараз абсолютно не потрібна, адже він досі утримує досить високий рейтинг популярності в країні. Те, що президент і далі мешкає у своїй старій квартирі, їздить на роботу старим авто ( марки Yugo), дає йому чудовий козир у владних баталіях – довіру народу, якою давно не користувався жоден сербський урядовець.
P. S. Цікавим є і той факт, що офіційно Коштуніца цими днями перебуває у відпустці – й ніхто не може зі 100-відсотковою впевненістю сказати, чи це він “із тіні” смикає за ниточки, чи то хтось із його команди вирішив скористатися з відсутності шефа...
|
|
