Ви пам'ятаєте ГКЧП?
ПИТАННЯ ДНЯ
Геннадій УДОВЕНКО
голова Народного руху України
Я тоді був постійним представником України в ООН, і ГКЧП ми розглядали як спробу державного перевороту. Того дня до мене зі самого ранку телефонувало багато постійних представників різних держав і питало про мою позицію. А якраз 20 серпня в Україну як окрему республіку (я на цьому наполягав ще від початку року) мав приїхати тодішній президент сесії ООН. А тут – ГКЧП! Але він усе-таки приїхав і був присутній на історичному засіданні 24 числа. Ми тоді вирішили: ГКЧП відбувається в Москві, і Україна не має до цього ніякого відношення, тим паче – протестує проти нього.
Валентин ГОСУДАРСЬКИЙ
голова Апеляційного суду Львівської області
Я добре пригадую, коли був проголошений День Незалежності. Тоді я був на Золочівщині, і ми гарно це відзначили. А ГКЧП, чесно кажучи, пам’ятаю трохи погано. Львівщина його особливо сприйняла, і більшість людей однаково негативно до цього ставилася. У мене особисто не було переляку – радше напруга.
Іво БОБУЛ
народний артист України
Коли відбувався ГКЧП, я в Черкаській області знімав фільм “Душі криниця”. Тоді до нас прийшли люди і сказали: “Всьо, прекратітє, нє нада!”. Відчувалося, що це був як переворот. Було страшно, тому що ніхто не знав, чим усе це закінчиться. У принципі, через невідоме нове не було страшно, бо воно ж несе майбутнє. Але в тому випадку лякала невизначеність.
Володимир КРАМАРОВ
заступник генерального директора “Галицьких контрактів”
Це був стан заціпеніння. Що робити?! Чи збирати речі в валізи і виїжджати, чи навпаки – чекати на додаткову інформацію про те, що ж сталося? Я якраз тоді проводжав друзів за кордон. На ГКЧП у мене була гарантовано негативна реакція. Невже ми знову повертаємося до старого, невже знову радянське минуле? А коли все закінчилося і таки не було військового стану, то я вдихнув на повні груди, з полегшенням.
Олександр МОРОЗ
голова Соціалістичної партії України
Коли 19-го вранці я побачив передачу з Москви, одразу з’явилася підозра, що все це – афера. А коли прийшов на роботу, усе виявилося настільки втаємниченим, що ні в голови Верховної Ради, ні в президії неможливо було щось з’ясувати. Тоді на термінове засідання багато теперішніх патріотів на сорочки і костюми швидко чіпляли червоні депутатські значки – аби чого не сталося. У посадовців було більше переляку, ніж розуміння своєї ролі. А ввечері я зробив для себе остаточний висновок: це – комедія, фарс, провокація. Зранку я подав у ЦК партії заяву з вимогою відмежуватися від московських діянь і автономізувати українські структури.
Володимир МОНАСТИРСЬКИЙ власник приватної клініки
“Діагностикум”
Я тоді був у Львові. Звичайно, було відчуття небезпеки і загрози: от повернемося до старого життя – і життя буде нелегке. Я намагався самотужки зрозуміти ситуацію і, окрім засобів масової інформації, ні в кого пояснень не шукав. Та й у мене були сумніви, чи вони реально щось доведуть до кінця. Те, що відбувалося тоді в СРСР, було об’єктивним ходом історії, тому гекачепісти не могли б урятувати те, що вже валиться.
Богдан ТОКАРСЬКИЙ
заступник начальника управління податкової міліції ДПА у Львівській області
Я був на відпочинку в Східниці, коли почув цю новину. Жив на квартирі у місцевого мешканця, а він постійно крутив “Голос Америки”. От він мене будить зранку: “Богдане, вставай, а то проспиш войну!”. Так ще мусив заспокоювати його. Я не вірив у серйозні зміни. Був переконаний, що перебіг подій кардинально нічого не змінить. Тому я собі далі спокійно пив “Нафтусю”.
Наталя ЯРОШЕВИЧ
комерційний директор ПП “Галвестмода”
Безумовно, пам’ятаю. ГКЧП застало мене на відпочинку в Одесі. Сприйняла я його з острахом. Усі ми розумні люди, тому усвідомлювали, що за цим іде. Тим паче, коли вже відчули смак свободи. У мене було однозначно негативне ставлення до ГКЧП. Це був той момент, коли всі не відходили від телевізора. Зараз можна вважати, що Кравчук зайняв правильну позицію. Він сказав: “Усе це – в Москві, а ми будемо стояти осторонь і нічого не робитимемо”.
Віра ГАЙДАМАХА
голова Світової управи Спілки української молоді
Тоді я була в Мюнхені з трьома студентками Українського Вільного Університету. Як тільки все це сталося, вони страшенно схвилювалися, не відходили від телевізора і постійно переживали, чи повернуться додому. Я теж була схвильована, але якось по-іншому. Одразу відчула якусь штучність у всьому цьому. Тоді я заспокоїлася і просто чекала на нову інформацію.
Віталій ЯРЕМА
начальник УМВСУ на Львівській залізниці
1991 року я працював оперуповноваженим кримінального розшуку Дніпровського райуправління міста Києва і, чесно кажучи, політикою займався так само, як і пересічні громадяни. Події, що відбувалися в столиці тоді ще СРСР, мене не дуже хвилювали. Це вже згодом я зрозумів, наскільки все було серйозно. Але тоді робив свою справу, та й мав багато повсякденних справ, які мене більше хвилювали.
Василь ЦЯПКА
голова адміністрації Залізничного району
Сьогодні я як голова адміністрації і як пересічний громадянин перебуваю більше під емоційним впливом від Дня Незалежності. Зараз думаю, як прибрати район, щоби він виглядав охайним. А ГКЧП мене мало хвилює. Але я прекрасно пам’ятаю, як ми тут радилися, сідали, обговорювали. Ми очікували найгіршого енного дня – що буде надзвичайний стан у Львові. ГКЧП нас не стосується: хай росіяни про нього згадують. Хоча сили, які не хотіли незалежності України, тобто комуністи, самі й підштовхнули до цього.
З’ясовував Остап ДРОЗДОВ
|
|
