Мій ніжний і корисний лилик
КАЖАНИ
Андрій ГРИЦИШИН
|
Ілюстрований унікальними кольоровими світлинами двомовний українсько-польський польовий визначник “Кажани Карпат” (Краків-Львів, 2001) постав завдяки тісній співпраці науковців двох країн, поєднаних Карпатами: Андрія-Тараса Башти (Україна, Львів) та Броніслава Волошина(Польща, Краків).
На жаль, у європейських народів ці рукокрилі ссавці мають недобру славу. У культурі вони віддавна стали символом темряви, ночі, безлюддя, потойбічних сил. Вважається, що в їхньому супроводі з’являються сатана, упирі й інша чортівня. За переказами темних селян, кажани смокчуть теплу кров коней і корів, путають білі коси незайманок, віщують лихо. Тому забобонні люди воліють не зустрічатися із ними на присмеркових стежках, не кажучи вже про те, щоб без страху й огиди зайти до сховків, де зимують лилики. Відтак дуже часто ці дивовижні представники рідної фауни, які єдині серед ссавців здатні до активного польоту, орієнтуються за допомогою ехолокації, самі генерують ультразвуки і мають здатність до гібернації (пониження температури тіла і впадання у глибокий сон), – наражаються на небезпеку з боку людини, яка, боячись невідомого, ладна його знищити. І причина цього – незнання.
Новий польовий визначник лиликів покликаний поповнити брак інформації стислими каталогами, порівняльними графічними таблицями, бібліографією тощо. Він грунтується на найновіших європейських публікаціях про рукокрилих, а також на власному досвіді авторів і дає можливість розпізнати види кажанів, які водяться у Карпатах.
Важливою проблемою у справі охороні лиликів на наших теренах є зміна масової думки про них.
Необхідність усвідомлення потреби такої охорони стосується не лише широких мас населення чи ЗМІ, а й місцевих адміністрацій. До речі, усі 26 видів кажанів, що водяться в Карпатах, а також 3 види, які лише часом трапляються тут, є суто комахоїдними і потребують охорони! Полюючи в сутінках і вночі, вони поїдають комах, малодоступних для денних птахів. Кажани знищують не тільки комах, шкідливих для сільськогосподарських і лісових культур, а й тих, які завдають шкоди самій людині.
Отже, без перебільшення – вони наші друзі!
Однак їх краще не тривожити ні під час зимової сплячки, ні під час денного відпочинку. Кожне пробудження для звірка є шкідливим, бо пов’язане із значними енергетичними затратами і зменшує його шанси на виживання. Брати лилика до рук не варто – може вкусити. Але якщо вам доведеться знайти кажана з кільцем чи саме кільця кажана, або вас зацікавила інформація про польовий визначник і ви маєте якісь запитання, просимо звертатися в Український центр кільцювання кажанів, Інститут екології Карпат НАН України, вул. Козельницька,4, Львів, 79026 Тел. / факс +0322 70-74-30 E-mail: atbashta@polynet.lviv.ua
А ще слід знати, що в Україні, як і в більшості країн Європи, кажани перебувають під охороною закону. З усіх видів рукокрилих, які мешкають на території нашої держави, до Червоної книги занесено 12. Для них установлено особливий режим охорони.
Група з досліджень та охорони кажанів організована у Львові в 1997 році. Одним із напрямків роботи групи є дослідження міграцій рукокрилих. У 2000 р. на базі Інституту екології Карпат НАНУ у Львові організовано Центр кільцювання кажанів, метою якого є проведення на координація кільцювальних робіт в Україні, створення бази даних. Інформація, накопичена в польових умовах Андрієм-Тарасом Баштою – одним із перспективних і найактивніших вітчизняних хіроптерологів молодшої генерації, – зробила “Польовий визначник кажанів Карпат” надзвичайно близьким і дохідливим для українського читача.
|
|
