Творці першої американської водневої бомби
ІСТОРІЯ
Лілія ШУКАЄВА
Останнім часом знову виникли нові версії відповіді на питання, хто є творцем першої американської водневої бомби. Нові аспекти щодо цього питання з’явилися після недавніх інтерв’ю, узятих кореспондентом “Нью-Йорк Таймс” у самих учасників розробки американської атомної і водневої зброї.
Доктор Едвард Теллер, якому нещодавно виповнилося 93 роки, не хоче поступатися лаврами. Йдеться про створення водневої бомби – честь, що, на його думку, належить йому самому. Є магнітофонний запис однієї розмови з ним, зроблений понад 20 років тому.
Редакції “Нью-Йорк Таймс” нещодавно вдалося одержати розшифровку цього запису Теллера. Деякі історики науки вважають його зізнання щирими, інші ж їм не вірять. Але визнання заслуг Діка Гарвіна стало для всіх несподіванкою, оскільки дотепер йому не приділяли великої ролі, коли йшлося про створення водневої бомби.
Що стосується доктора Гарвіна, то півстолітя тому, у момент створення водневої бомби, він був 23-літнім співробітником Чиказького університету і під час літніх студентських канікул 1951 року працював у Лос-Аламоській лабораторії, де створювалося ядерна зброя. У недавньому інтерв’ю кореспонденту “Нью-Йорк Таймс” Гарвін сказав, що Теллер справедливо назвав його серед проектувальників водневої бомби і порівняв себе з повитухою. “У ті роки, – сказав він, – мені вдавалося вдало пов’язувати фізичну теорію з експериментальними даними та з інженерною думкою при проектуванні нових складних устроїв. Але якби я міг змахнути чарівною паличкою, щоби зникнула вся ядерна епоха, я б це неодмінно зробив.”
Доктор Теллер поривався реалізувати цей проект уже з початку 40-х років – ще задовго до того, як вибухнула перша атомна бомба. Його основна ідея полягала в тому, щоб використовувати високу температуру при вибуху атомної бомби для підпалювання водневого палива, тобто ініціювати термоядерну реакцію із ще більшим виділенням енергії. Але тоді ніхто в Лос-Аламосі не уявляв собі, яким чином це можна було б зробити.
Доктор Гарвін приїхав до Лос-Аламоса у травні 1951 року з Чиказького університету, де він вважався науковою зіркою лабораторії найбільшого фізика і Нобелівського лауреата Энріко Фермі.
Гарвін пригадав, що Теллер тоді розповів йому про нову ідею і попросив його спроектувати експериментальну установку для її перевірки, що ніяк не вдавалося зробити співробітникам Лос-Аламоської лабораторії. “Вони були знесилені безкінечними авралами при створенні й випробуваннях ядерної зброї, – згадує Гарвін, – так що термоядерною довелося зайнятися мені”.
У липні 1951 року він створив перші попередні ескізи. Він продовжував працювати над конструкцією своєї установки до осені, після чого повернувся в Чикаго. Тим часом у Лос-Аламосі до проекту підключилися нові люди, і на початку 1952 року він був завершений.
Перший прототип водневої бомби був висотою з двоповерховий будинок. У листопаді 1952-го року при проведенні випробувань він буквально випарував тихоокеанський острів діаметром у півтора кілометра. Його потужність у 700 разів перевершувала потужність атомної бомби, скинутої на Хіросіму.
“Упродовж кількох останніх десятиліть, – сказав доктор Гарвін кореспондентові “Нью-Йорк Таймс”, – я не раз говорив широкій аудиторії про свою роль у створенні водневої бомби. Але ще на початку моєї наукової кар’єри мені пояснили, що можна або здійснити щось, або здобути визнання, але неможливо домогтися одночасно того й іншого”.
|
|
