Несхожі... як дві краплі води
Неправильно підібрана для організму вода може призвести до майже наркотичної залежності від неї
СПРАГА
Василь ФЕДОРОВИЧ
Лікувальна сила підземних вод була для давніх людей загадкою. Її приписували часом якимсь таємничим істотам, що нібито мешкали в джерелах. Однак були і наукові спроби пояснити дієвість мінеральних вод. Грецький лікар Архігенес, який жив у I столітті н. е., одним із перших почав стверджувати, що секрет підземних вод — у їх складі.
Сьогодні ніхто не сумнівається, що сила цих вод зумовлена речовинами, які містяться в них. За ступенем мінералізації, фізіологічним впливом на організм людини і призначенням природні мінеральні води поділяються на питні столові, питні лікувально-столові і питні лікувальні.
Питні столові води звичайно мають загальну мінералізацію, що не перевищує 2 г/л. Їх використовують як освіжаючий напій і стимулювання травлення.
До питних лікувально-столових вод належать води, загальна мінералізація яких, як правило, становить від 2 до 8 г/л, а також води з меншою мінералізацією, що містять у вигляді сполук біологічно активні компоненти в кількостях не нижче від затверджених норм (мг/л): заліза — 20, миш’яку — 0,7, бору — 35 кремнію — 50, брому — 25, йоду — 5; і органічних речовин — не більше 10 мг/л. Ці води застосовуються як лікувальний засіб за призначенням лікаря, але можуть використовуватися (несистематично) і як столовий напій.
Питні лікувальні води мають загальну мінералізацію від 8 до 12 г/л. Питні лікувальні мінеральні води застосовуються тільки за призначенням лікаря і з певним дозуванням.
Найбільшим недоліком нашого споживача є те, що“мінералка” для нього залишається просто можливістю втамувати спрагу. А така байдужість може призвести до доволі непередбачуваних наслідків. Скажімо, схильним до повноти людям небажано пити “Поляну Квасову”, зважаючи на високий вміст у ній бору.
“Поляну Квасову” та “Миргородську” не рекомендується також пити гіпертонікам. Мінерали приглушують роботу залоз, і в результаті певний різновид води може перетворитися на своєрідний наркотик.
Для профілактики захворювань цілком підходять столові води. На відміну від сильно мінералізованих лікувальних вод, оздоровча дія, скажімо, води “Моршинської” ґрунтується не на хімічних реакціях усередині організму, а на розчиненні шкідливих речовин і виведенні їх з організму природним способом, тож її споживання не лімітоване.
Асортимент питних вод у наших крамницях доволі широкий. Як стверджують маркетингові дослідження, проведені фахівцями СП “Нова”, дистрибутора води “Моршинська”, перші позиції займають торгові марки “Поляна”, “Моршинська”, “Трускавецька”, “Оболонь”.
Зберігати пляшки з мінеральною водою рекомендується в горизонтальному положенні при температурі від 4 до 14°З. У домашніх умовах їх можна зберігати в холодильнику. гати не більше ніж 1 тиждень. Частіше за все мінеральну воду п’ють до їжі.
Тепла гідрокарбонатна (лужна) вода, прийнята разом з їжею, зменшує надмірну секрецію шлунка, сприяє найшвидшому проходженню їжі шлунково-кишковим трактом. Якщо у людини сильна печія, потрібно вживати невеликі порції мінеральної води після їжі. При захворюваннях сечовивідних шляхів кількість прийомів води доводять до 6-8. Максимальну разову дозу води рекомендується визначати на підставі маси людини: на 1 кг масу тіла приблизно 3 мл води. При хронічному гастриті з підвищеною секреторною функцією, хронічному гепатиті, холециститі, жовчнокам’яній хворобі, хронічному коліті, захворюваннях верхніх дихальних шляхів п’ють гарячу воду (30-45°С). При підігріванні з неї виходить надмірна кількість вуглекислого газу, що збуджує секреторну функцію шлунка. При хронічному гастриті зі зниженою секреторною функцією, а також при необхідності посилити сечовиділення рекомендується пити мінеральні води нижчої температури (20-30°С).
Мінеральну воду потрібно пити повільно, невеликими ковтками. Швидке пиття рекомендується при вживанні мінеральних вод, що мають послаблюючу дію. Тривалість курсу водолікування становить від 3-4 до 5-6 тижнів. Більш тривале застосування може призвести до порушення в організмі водно-сольового обміну. У всіх випадках потрібна консультація лікаря.
|
|
