Вас "бабця"-Австрія гріє?
ПИТАННЯ ДНЯ
Юрій ШУХЕВИЧ
громадський діяч
Австрія викликає своєрідний сентимент як давно минулі і дещо романтичні часи “вікторіанської епохи”. Термін “австрійська окупація” є неправильним, бо, з погляду феодального права, Австрія таки мала права на Галичину: угорська корона належала австрійському цісареві, а Австрія вважала себе спадкоємицею. Та й за час австрійського панування Галичина багато чого досягнула. Саме тоді нас і почали називати “П’ємонтом” – завдяки австро-угорському ладові, який розкривав певні можливості.
Орест ЮРИСТОВСЬКИЙ
комерційний директор МПП “Богемія”
Мій дід воював за цісаря в першу світову війну і кілька років провів в італійському полоні – виходить, він не використав цього часу на діяльність для України. Та на тлі теперішнього бардаку “бабця”-Австрія виглядає просто таки зразковою, хоча й робила все насамперед для свого блага. Це з тої серії, як зійшлися пенсіонери і почали згадувати, якими вони були сто років тому. У мене Австрія асоціюється з німецьким порядком і дисципліною. Принаймні тоді була нормальна державна бюрократія, а не така, як у нас зараз.
Андрій БОЛКУН
начальник управління внутрішньої політики облдержадміністрації
Австрія – це добра легенда. Якими були реалії – важко тепер сказати, бо практично нема живих свідків. Зате є пам’ять про доброго цісаря, який, може, й не був аж таким добрим. Та це була все-таки європейська держава, хоча й монархія. Перше, з чим вона в мене асоціюється, то це гарні будинки. Але, повторюю, це стара добра легенда, казки, які згадують, але не знають, що це є. Я особисто про Австрію дізнався з розповідей бабусі.
Марія ЛЮДКЕВИЧ
поетеса
Це хтось зі старших людей міг би щось цікаве пригадати. От покійний Емануїл Мисько – як він гарно умів згадувати і розповідати! А я, окрім пісень, які й зараз співаються, нічого оригінального згадати не можу. Це якраз у народі Австрія запам’яталася піснями, що називаються батярськими. А вже моє покоління до цього ставиться просто з гумором. Особисто я асоціюю Австрію саме з музикою – класика, строгі бальні танці, кава. Це і свідчить про різні полюси сприйняття у різних людей і поколінь.
Євген ТАЛІПОВ
голова ЛОО Соціалістичної партії України
Не гріє з однієї простої причини: це був господар над найманцем. Австрія не дбала про український народ, а тільки про свої інтереси. Це був колонізатор, а не рівноправний суб’єкт. І тоді український народ не відчував себе українцями. Хіба ми тоді розвивалися? Школи у нас були? Ніби й давали нам ковток води, зате потім – уздечку на шию.
Ірина ГАХ
мистецтвознавець Національного музею у Львові
Я була в Австрії. Звичайно, найперші асоціації – віденські казки, вальси і загалом усе, пов’язане з вишуканістю. Але говорити про переважно австрійський вплив на нашу культуру і мистецтво не можна, бо Україна – це центр Європи, куди стікалися різні культури. Хоча певний австрійський пласт у нашій культурі таки є. От старий Львів 17-18 століття будували саме австріяки. І, думаю, своєю витонченістю, добрим смаком і довговічністю Львів має завдячувати насамперед Австрії.
Анатолій ВОВК
ветеран народної освіти, ветеран другої світової війни
Якоюсь мірою і гріє. Хоча Австрія не мала особливо теплих почуттів до Галичини, але, щоб урівноважити польські впливи, робила українській спільноті в Галичині деякі поступки. Були гімназії з українською мовою навчання, вже було рішення відкрити університет, але завадила війна. Навіть ті ж збройні сили України, якими були січові стрільці. Як ветеран війни я у 1985 році був в Австрії, виступав там по телевізору, був у журі конкурсу “Хто краще знає Львів?”. Вони справді з пієтетом і прихильністю ставляться до нас.
Євген МАЦІЄВСЬКИЙ
голова ЛОО Товариства Червоного Хреста
Чесно – гріє. Після Австрії багато цінного залишилося. Вона малим народам дала демократію. У нас були українські книжки (зокрема Леся Українка видавалася), школи, “Руська трійця”, хоча Галичина й була для Австрії провінцією. Ну й, безперечно, архітектура. У мене вдома є книжка про Відень, то деколи здається, що це у Львові (у нас, щоправда, брудніше). Ще спадає на думку кава, Юрій Кульчицький, вальси Штрауса, новели Цвейга, львів’янин Мазох, архітектура центру Львова. Справді, уся ця спадщина пов’язана з Австрією.
Дмитро КРАВЧЕНКО
адміністратор СП “Українська хвиля”
Треба дивитися в глибину історичного процесу, бо однозначно оцінювати політику Австрії не можна. Не думаю, що цісар тільки позитивно вплинув на розвиток нашої культури і національної свідомості. Однак лояльним ставленням до України він принаймні не перешкоджав цьому. Зрештою, після смерті Франца-Йосифа Австрія вже не давала таких вольностей українцям, навіть перешкоджала міжнародному визнанню УНР. Але добре те, що в Галичині не було крові, як на Балканах. Та це все – плин подій, закономірності історії.
Федір КЛИМЕНКО
голова Міжнародної асоціації оригінальних ідей, доктор технічних наук
Так склалося моє життя, що свого часу я детально вивчав німецьку мову і стажувався у Ляйпцігу. Потім я читав лекції у Монголії, Швеції, Фінляндії, Угорщині, Німеччині, але такого теплого прийому і ставлення, як у Відні 1995 року, я ще не мав. Я родом із Дніпропетровщини, тому як нейтральна людина мушу сказати, що Австрія своїми культурними, економічними і освітніми можливостями відіграла дуже велику роль для цілої Західної України. Особливо для наукового потенціалу, бо галицька інтелігенція могла отримувати прекрасну освіту в Відні або у Львові.
Віталій ІЛИК
голова ЛОО “Молоді республіканці”
Для мене монархія – це більше моральна, аніж юридична категорія. Україні завжди бракувало цього стержня: прецедент з короною Данила Галицького був лише фрагментом історії, а наші гетьмани завжди переобиралися. От на Гуцульщині, звідки мої предки по маминій лінії, Франца-Йосифа завжди ставили за приклад усім – від війта до судді. Уявити собі потужного чиновника австрійського гатунку, який бере хабарі або лається, – це нонсенс.
Цікавився Остап ДРОЗДОВ
|
|
