І проти лому є прийоми
При бажанні кожен може встановити у своєму помешканні надійний захист від злодіїв
БЕЗПЕКА
Ірина ГРЕЦЬ
|
Як свідчить статистика, щодня в середньому в країні реєструється понад 300 квартирних крадіжок.
Половина з них – крадіжки зі зламом. Щоб цьому запобігти, люди вдаються до різноманітних способів захисту. Найпоширеніші методи перетворення свого помешкання на неприступну фортецю – металеві вхідні двері, “хитрий” замок та домофон у під’їзді.
Удар боксера-важкоатлета – 800 кг. Грабіжник б’є у двері кувалдою вдесятеро сильніше. Типові дерев’яні двері вилітають миттєво. Сталеві ж витримують. Проте захистити добро спроможна далеко не кожна залізна завіса. Для надійного захисту зовнішній лист металевих дверей повинен бути не тонший, аніж 2 мм. Але якщо обмежитися тільки цим, а зсередини встановити фанерку, квартира буде укріплена тільки ззовні. Для злодія-”кватирника” такі двері не перешкода. Він потрапить через вікно, а потім зламає беззахисний замок зсередини і преспокійно винесе хазяйські речі. Тому краще замовляти двері з двома листами сталі.
Стандартна металева конструкція може відбити постріл пістолета Макарова. А от кулю “Калашникова” вона зупинити не в силах. Автоматна черга не страшна лише дверям, оснащеним додатковим листом броньованої сталі товщиною 5 мм. Правда, від автогена не врятує й броньована сталь.
Для утеплення і звукоізоляції нутро таких дверей заповнюють синтепоном, ватином, пінопластом, поролоном і навіть тирсою. Єдина вада – ці матеріали добре горять. Інша річ – мінеральна вата: вона витримує температуру в півтори тисячі градусів. Визначити, чи є мінвата у готових дверях, неможливо. Залишається або вірити виробнику на слово, або контролювати майстрів прямо в цеху, при монтажі. Замок краще замовляти разом із дверима, в іншому випадку на нього не буде поширюватися гарантія.
Кількість замків – особиста справа замовника. Але хоча б один із них має закриватися на чотири оберти. На відміну від “двообертового”, такий не відігнеш фомкою. Правда, одних замків недостатньо: потрібні штирі-антиз’ємники з боку петель – так звані “пасивні ригелі”. Вони не дозволять зняти двері, навіть якщо зловмисник зріже петлі. Отвори під ригель роблять не круглі, а овальні, із допуском по вертикалі в 2-3 мм: навіть якщо двері осядуть, замки будуть працювати.
Рама кріпиться до стіни шістьма металевими стержнями: по 3 штуки справа і зліва. Причому, кожний слід приварити, а не приклепати. Їх довжина – не менше 25 см, а діаметр залежить від матеріалу, з якого зроблена стіна. Для бетону достатньо тонких стержнів діаметром 12 мм. Цегла потребує більшого діаметра – як мінімум 16 мм. У гіпсоліті метал узагалі не тримається. Тому дверну раму доведеться зміцнювати: обкладати цеглою, приварювати металеві кутки, вбивати штирі в залізобетонні перекриття.
Обов’язкова умова при монтажі металоконструкції – пятиміліметровий зазор між рамою і дверима. Його залишають на всякий пожежний випадок – щоб розпечені у вогні двері не заклинили. Проте це не означає, що в щілинах можуть гуляти протяги і спритні пальці злодія. Зовні “протипожежну” щілину повинен закривати сталевий лист.
Бачити крізь стіни – мрія квартирного злодія. Бачити гостя, особливо нежданого, – право господаря. Щоб двері прозріли, мешканець врізає “очко”. Стандартне розраховане на товщину дверей 35-50 мм. М’яка оббивка або декоративний прошарок дерева збільшують глибину дверей. Для таких доведеться шукати нестандартний довгий чіп. Найпростіший оптичний прилад для законного підглядання – “очко” з кутом огляду 120 градусів. Проте воно не дозволить помітити гостя, якщо той ступить крок убік, а також при недостатньому освітленні. Тому краще, якщо в дверного “очка” кругозір ширший – до 200 градусів. У зіркому “очку” усі лінзи – скляні. У недорогих моделях скло часто замінюють пластиком. Через рік-два лінзи каламутніють і “очко” час змінювати.
Якщо у під’їзді гуляють протяги і “темні” особи, а настінний живопис із кожним днем багатшає, вихід один: замкнути двері в під’їзд і роздати ключі законним мешканцям. Найпростіший – механічний кодовий замок. Щоправда, він не дуже надійний. У механічних сторожів, як правило, шифр постійний, вирахувати його нескладно. Ще простіше – простежити за кимось із втаємничених і запам’ятати комбінацію цифр. У зловмисників пам’ять гарна. А от самі мешканці, особливо похилого віку, код часто забувають. До того ж, кодовий замок занадто примхливий: швидко ламається, заклинює, боїться хуліганів – може вийти з ладу навіть від удару кулаком.
Зручнішим є домофон. На дверях під’їзду – отвір для ключа і блок виклику: панель із цифрами, мікрофон і динамік. У квартирі – абонентський пристрій: слухавка і кнопка дистанційного керування замком. “Свої” відчиняють двері персональним ключем. Чужі повинні спочатку відрекомендуватися господарям. Перед тим, як встановити домофон, старі двері краще замінити новими – металевими.
Деталі домофона теж повинні бути металевими, а кнопки оснащені обмежувачем, що не дозволить їх продавити. Панель виклику – найуразливіше місце. Навіть якщо вона уникне нападу, працювати доведеться на знос: за своє життя кожній кнопці доведеться витримати мільйон натискань. Механічні кнопки, зроблені на зразок вимикача, довго не живуть. Більш стійка клавіатура – із плівковою підкладкою (як на телефонах і калькуляторах), термін її служби – 10 років.
Домофон працює у “стахановському” темпі: двері відчиняються-зачиняються сотні разів у день. При цьому особливо страждає система замків. Механічна система – слабенька, вона навантажень не витримає. Рухливі частини зношуються, двері заклинює. Найнадійніший замок – електромагнітний. Зламатися він не може в принципі: у нього немає жодної рухливої деталі. На дверній коробці – магніт, на дверях – сталева пластина, електромагнітне поле немов “приклеює” їх одне до одного. Розірвати цей зв’язок не під силу навіть атлету: замок витримує навантаження в 300-700 кг. Але головне – двері не заклинить, якщо раптом відключать електрику. Магнітне поле зникне – магніт “відпустить” пластину і вихід разблокуєтся.
Простота і надійність – основні “плюси” електронного сторожа. Причому, домофон обов’язково повинен мати сертифікат відповідності. В іншому випадку “охоронець” непередбачуваний: він може створювати перешкоди телефонному зв’язку, влаштувати пожежу і навіть уразити струмом. Крім того, документ гарантує екологічну чистоту деталей: клавіатури, ключів і абонентських пристроїв. Варто поцікавитися також, чи адаптований апарат до місцевого клімату. Фірма, яка встановлює домофон, повинна мати добру репутацію. Обов’язкова умова – ліцензія на роботу з охоронними системами.
Бажаний і великий досвід, адже фірма-одноденка за свої дії не відповідає: сьогодні схалтурить – завтра закриється, тож усунути неполадки буде нікому. У будь-якому випадку треба вимагати від установника копії належної технічної документації, тоді відремонтувати домофон зможе будь-який спеціаліст. Але краще відразу звертатися до професіоналів – вони вже пройшли період спроб і помилок і дорожать своєю репутацією.
|
|
