Як не потрапити на гачок до шахрая?
Дотримуючись кількох простих правил, можна уникнути житлових афер
ПРАВО
Вікторія ПРИХІД
На жаль, шахраї у цьому світі не перевелися. І бути ошуканим може будь-хто, особливо якщо вирішив придбати помешкання за мінімальних фінансових затрат. Своїм гідом по всіх юридичних лабіринтах цієї проблеми ми обрали керівника нотаріальної контори Мирославу Дякович.
Як усім, певно, відомо, купувати або продавати житло можна двома шляхами: самотужки і через посередників (яких іще називають ріелтерами). Щоб уникнути проблем з останніми, Мирослава Дякович рекомендує звертатися тільки до офіційно зареєстрованих, які обов’язково повинні мати відповідне свідоцтво. Коли ви вже вибрали фірму, її працівники запропонують вам підписати договір про співпрацю. І тут, наголошує Мирослава Дякович, клієнтові варто бути особливо пильним. Бо, як правило, клієнти не читають тексту цієї угоди або ж ознайомлюються досить побіжно. А варто кожен пункт цього документа перечитати й узгодити з вашими посередниками. Добре було б, якби клієнти звернули увагу на те, чи йдеться в угоді про відповідальність фірми. Якщо так, то погляньте, за що саме відповідає ваш посередник. Бо здебільшого у договорі обумовлюють лише те, що фірма підшукує вам житло і знайомить імовірних покупців-продавців.
“Вони тільки підшукують житло, зовсім не цікавлячись минулим цього помешкання, – каже Мирослава Дякович. – Вони не роблять детальної перевірки документів, яким би належало дати правовий і технічний аналіз. Вони не перевіряють, чи сплачені всі комунальні послуги і таке інше. А за цей мізер послуг клієнти платять досить велику суму – 5% від реальної вартості житла”.
Наступне, на що варто звернути увагу покупцям-продавцям під час оформлення документів, – це сума договору. Багато ріелтерів радять не зазначати справжньої суми договору. Однак Мирослава Дякович розповідає, що бувало таке, що клієнти, зазначивши менші суми, потім були обдурені посередниками. У договорах зазначалась вартість житла, подана бюро технічної інвентаризації (а ця сума, як відомо, далеко не відповідає реальним ринковим цінам). А потім з різних причин ця фірма розривала контракт – і клієнтам повертали кошти, зазначені в контракті.
Юристи вважають, що зазначення повної ціни дуже вигідне для продавця, бо він отримує документ, у якому подана сума, якою він легко може користуватися. І якщо нині держава не вимагає декларації, яка би пояснювала походження ваших грошей, то незабаром ця проблема буде на часі. Що ж до покупців, то для них зазначена реальна ціна – це гарантія. У разі розірвання контракту покупець може бути впевненим, що йому повернуть його гроші. Адже є безліч прикрих випадків. Буває так, що укладають договір, а пізніше заявляють, що були душевнохворими або не могли реально оцінити ситуацію... Або продавали квартиру під кредитні умови, та не були ознайомлені з усіма умовами контракту. Обережним слід бути і тоді, коли оформляєте договори з неповнолітніми. Тут обов’язково має бути згода опікунської ради.
Неодмінно треба звертати увагу на згоду в документі чоловіка чи дружини, якщо власність є спільною. До речі, тепер для достовірності нотаріуси застосовують не тільки звичайний підпис особи, а й вимагають від двох сторін власною рукою написати прізвище, ім’я, по батькові. Потім у разі потреби графологічна експертиза зможе встановити достовірність особи.
Наступним кроком є похід до нотаріуса. Тут, знову наголошує Мирослава Дякович, ріелтери шукають найдешевшого, який – за дуже короткий термін і не заглиблюючись у суть угоди – завірить документи. “І це неправильно, – каже вона. – Я всім пояснюю, що процес купівлі-продажу житла – це досить серйозна річ і не може тривати 15 хвилин, як до цього спрямовують фірми чи маклери.
Нотаріус має з’ясувати дієздатність сторін. Обговорити всі умови, обставини договору. Повірте, ніде за кордоном договір не коштує 100-200 грн. Клієнтові варто замислитись: якщо нотаріус бере низьку плату, отже, йому чогось не вистачає. Треба шукати нотаріуса, якому ви довіряєте, тому не слухайте фірму, яка примушує вас іти до свого нотаріуса”.
Щодо випадків, коли люди самі знаходять собі покупців чи продавців, то, на думку Мирослави Дякович, це найкращий варіант. Тоді дві сторони йдуть до нотаріуса – і там уже обговорюють усі пункти. Часто в нотаріальних конторах є юристи, які провадять правовий аналіз, збирають інформацію про попередніх власників. І тільки після того укладають договір.
|
|
