BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 16-22 СЕРПНЯ 2001 року |

Де закінчується Європа?

МЕЖІ

Володимир ПАВЛІВ, Варшава

В Європі існує чимало визначень негеографічного характеру, де саме закінчується Європа. У більшості з цих визначень, на жаль, присутні ознаки, які не є властивими для сучасної України.
Для естетів – це “там, де закінчується готика”. Де закінчувалася готика в СРСР, знав кожний пересічний радянський турист, для якого поїздка у Львів, Чернівці чи Ужгород (а також прибалтійські міста) замінювала відвідини тієї недосяжної Європи, що її він колись “визволив”. Натомість пересічний європеєць востаннє марширував цими містами під фашистськими знаменами, і для нього це були загарбані совєтами Польща, Угорщина чи Румунія.

Для людей прагматичних європейська цивілізація закінчується там, де припиняється дія “римського права”, тобто недоторканності приватної власності. Сьогодні Чехія, Польща, Угорщина повертаються до спільноти європейських народів, а це, у свою чергу, означає, що нерухомість і землі повертаються до своїх колишніх власників: з проблемами, зі “скрипом”, не всім одразу, але все ж таки. Чи можна бодай уявити процес реприватизації в Україні?

Нещодавно один німецький журналіст, показуючи польському журналістові на карті східнопольське містечко Бялисток, у якому майже повністю переважають дерев`яні вікна, про які більше можна прочитати тут, заявив: “Це для мене – край світу”. Цей випадок не є чимось надзвичайним, адже, згідно з нещодавніми соціологічними дослідженнями, більш ніж половина представників німецьких еліт визнали, що для них культурний кордон Європи проходить рікою Одер, тобто по кордону з Польщею. А де вже там та Україна?

У підручниках історії, за якими вчилися сьогоднішні дорослі європейці, України не було. Яким чином мала б вона почати існувати в їхній свідомості тепер? Що зробили Україна й українці за роки своєї незалежності, щоби змінити існуюче становище? Навіть якщо знайдеться допитливий європеєць, який хотів би щось дізнатися про сучасну Україну, де б він мав це зробити? Української літератури європейськими мовами практично немає, кіно взагалі відсутнє, для європейських мас-медіа українська тематика є нецікавою, а тому маргінальною (як за кількістю матеріалів, так і за їх значенням для читача/слухача/глядача). Українські сторінки в Інтернеті відвідують тільки ті, хто займається Україною “фахово”, тобто розвідники всіх мастей. Немає також національних культурних центрів, які, на відміну від посольств і консульств, є інституціями відкритими. Це – недогляд держави. Але турецькі “кебаби” чи італійські “піцерії” по цілій Європі – це ж не державні ініціативи, а справа рук підприємливих турків чи італійців, які мешкають у тих чи інших країнах. Чому немає українських “вареничних”? Адже за останнє десятиліття в європейських країнах осіли десятки тисяч українців. Проблема в тому, що більшість із них, перебираючись на постійне чи навіть на тимчасове проживання за кордоном, намагаються розчинитись у традиційно-культурному морі, притаманному тим суспільствам.

Таку позицію нескладно пояснити: кожному хочеться, щоб його асоціювали з чимось “світлим”, признаватися хочеться до того, чим можна пишатися. А з чим асоціюється сучасна Україна у світі? З Чорнобилем і корупцією, зі злочинністю і неправдоподібною бідністю населення, врешті – з відсутністю яких-небудь чітких і важливих для світу ознак, із якими її можна було б асоціювати. Про минуле і взагалі годі згадувати: не було держави – не було й нації. Не було й культури.

Гоголь і Архипенко – представники культури Російської імперії, а Курбас, Довженко чи Параджанов – це митці Країни Рад, знаної в культурному світі як Радянська Росія. Отже, щоби мати іншу думку щодо цієї справи, пересічна людина мала б “порпатися” в історичних чи наукових документах, що є практично неможливим – зокрема й через те, що європейці, як і американці, читають з кожним роком усе менше книжок. Тож цю версію хтось зацікавлений мав би для них зробити популярною за допомогою сучасних медіа-технологій. Але хто мав би це зробити? Як тут не згадати: “Чого бідне – бо дурне; чого дурне – бо бідне”? Коли сьогодні українське керівництво заявляє про те, що Україна впевнено рухається до Європи, а європейці заявляють, що Україну чекають у Євросоюзі, й ті, й інші свідомо обманюють одні одних. Усі прекрасно розуміють: те, що існує наближення європейського кордону до України, зовсім не означає того, що Україна наблизиться до Європи. Найважчим у процесі імовірного зближення було б навіть не зменшення економічної чи культурної прірви, а подолання бар’єру в свідомості еліт та пересічних громадян, який чітко відділяє Україну від Європи.

Тут, знову ж таки, можна повторити запитання: хто і яким чином мав би руйнувати цей бар’єр? Президент, який апостола Павла називає “апостол Павлов”, чи міністр закордонних справ, який не “доганяє”, хто такий Бруно Шульц? Бо ж таки напевне не зруйнують його так звані “українські мафії” ані нелегальні заробітчани, що знані вже у всіх, мабуть, європейських країнах.

Відповідь на запитання, винесене у заголовок, буде неповною, якщо брати до уваги тільки точку зору європейців. Не менш важливим є те, де для нас, простих українців, закінчується (або – починається) Європа? Наскільки кожен із нас (за винятком галицьких снобів) вважає себе дійсним чи потенційним європейцем. Бо на сьогодні бажання “єднатися з Європою” у пересічного мешканця України споріднене з бажанням мужицького сина одружитися з панською донькою: воно, звичайно ж, і вигідно, і почесно (бо хто в хаті господар?), але, з іншого боку, все там “якесь не таке”. Тож запитуючи один одного, чи хочемо бути європейцями, українці повинні мати на увазі не те, чи хочемо мати такий рівень зарплат або ж добробуту (це очевидно), але й чи хочемо мати такі ж стосунки між громадянином і державою, між працедавцем і робітником, між людиною і церквою, між сусідами і родичами, між батьками і дітьми тощо. Найпростішою була б відповідь “ні”, бо тоді нічого особливого робити ані змінювати не треба. Натомість відповідь “так” мала б означати готовність до рішучих дій, важкої праці, а часто й до особистої мужності. Від рівня цієї готовності залежатиме те, наскільки збігатиметься відповідь на запитання “де закінчується Європа?” в українців та європейців.

POSTUP - ПОСТУП
№125 (783),
16-22 СЕРПНЯ 2001 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·"Це справа честі"
·У НОМЕРІ
·За лаштунками успіху

ПОГЛЯД
·Чи довіряєте ви лікарям?
·ерзац-кохання

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Бої в Олеську ще тривають
·Початок дванадцятирічної школи
·заходи
·"Це справа честі"
·Не підлягає продажу

ПОСТУП В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ
·Кому потрібні наші ліси?
·хроніка

ПОСТУП З КРАЮ
·Чи брав Кучма хабар у Лазаренка?
·Потебенько заговорить
·Антирухівський погром у Дніпропетровську
·Президент приторговував зброєю?
·Приготування коктейлів
·краєвид

ПОСТУП У СВІТ
·світоогляд
·Між "великим ударом" і нульовим варіантом
·Українські миротворці затримали албанців
·Сексом - по водяних проблемах
·Таліби борються проти "християнської змови"
·Коїдзумі спровокував відрубування мізинців
·Де закінчується Європа?

ПОСТУП КОМП"ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
·Інтернет-кабель між Австралією й Америкою порваний якорем
·До зброї, панове галичани!
·Галaс навколо шини Pentium 4
·РС-news
·увага!
·ЗВОРОТНИЙ ЗВ"ЯЗОК
·Коротка історія протистояння: SirCam vs Symantec
·Windows Me: проблема з оперативною пам'яттю
·ШКОЛА МОЛОДОГО ХАКЕРА

ЮРИДИЧНИЙ ПОСТУП
·хроніка
·Красти стає все небезпечніше
·Перипетії справи ЛТБ розглядатиме суд
·Зброю знаходять у машинах та в сараях

АРТ-ПОСТУП
·Янівський цвинтар - чи не пора пошукати нового директора?
·Вежа зі слонової кістки у стилі постмодерн
·Аксінін як "культурний ворог"
·АНОНС
·Місце злочину - жовківська церква

КІНОПОСТУП
·Айвен Макгрегор не поїде в Голлівуд
·Мемуари Клінтона
·Свято, яке не завжди з тобою
·Бельмондо: Я не на останньому подиху
·Золотий леопард для Маурісіо Ск'ярра

СПОРТ-ПОСТУП
·СПОРТ-БЛІЦ
·Омельченко з Суркісом почали футбольне протистояння
·Українці "вимучили" датчан
·СПОРТ-БЛІЦ

ПОСТ-FACTUM
·КАЛЕНДАР
·Г'ю Грант прощається з кіно?
·Врятуй!

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
·ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ