Кому потрібні наші ліси?
ГОСПОДАР
Володимир ЗАНИК
Позавчора – укотре – сесія Івано-Франківської обласної ради не знайшла вирішення проблеми карпатських лісів.
Ця проблема має кілька важливих аспектів, як от: контроль за вирубуванням лісів і правильне відновлення лісового фонду, закріплення угідь за конкретними користувачами для ведення лісового господарства; специфіка гірських і низинних регіонів.
Лісові масиви Івано-Франківщини перебувають у користуванні кількох відомств: держлісгоспів, військових лісництв Міністерства оборони та національних заповідників, парків Мінекології. Четверта група, виявляється, наразі без господаря. За “тих совітів” існували міжколгоспні лісництва, які опікувалися незначними (порівняно) масивами лісових угідь, що прилягали до сіл, або, за термінологією Земельного кодексу, знаходилися у межах населених пунктів. Цих господарств зараз не існує. І саме стосовно таких угідь керівництво області з властивою йому рішучістю розробило особливий проект. Згідно з відповідними рішеннями, було створено підприємство “Облагроліс”, яке за формою власності має статус комунального.
У вівторок на сесії депутатам треба було лише проголосувати за передачу понад сотні тисяч гектарів “безгосподарського”, як висловився один з обранців лісу, у постійне користування цьому підприємству. Але саме проти цього рішуче виступили депутати з Верховинського, Косівського та інших гірських районів. Депутати говорили не лише про рослинний світ, а й про населення Карпат. Ліс – головне для гуцула, наголошували депутати з гір. Виявляється, що, згідно з лісовим кодексом, користувач визначає земельні ділянки для випасу худоби та сінокоси. “Якщо ми приймемо таке рішення, – говорив один із депутатів, – то кожен гуцул буде змушений іти до того користувача, аби йому показали, де можна косити, а де пасти худобу”.
Редактор газети “Верховинські вісті” депутат Дмитро Ватаманюк розповів у залі засідань про те, як у 1996 році під тиском обласної влади районна рада змушена була прийняти рішення про виведення лісових угідь з меж населених пунктів, а це приблизно 21 тисяча гектарів. Тобто тут селяни вже не можуть косити, випасати худобу. У лютому цього року Верховинська райрада відмінила це рішення, але, як стверджує заступник голови облради Ярослав Арабчук, цьогорічне рішення незаконне – районна рада перевищила свої повноваження (то ж чи орган місцевого самоврядування не має повноважень виправити свої чи депутатів попереднього скликання помилки?!).
Легке здивування залу викликали оголошені головою облради Зіновієм Митником з посиланнями на Інститут гірського лісництва дані про те, що річний приріст лісу в обсягах деревини становить 2 мільйони кубометрів, а вирубують за рік 250 тисяч кубів. Хай ще стільки ж, стверджує пан Митник, рубають нелегально – все одно приріст в чотири рази більший.
Воно може й так, але от яка біда. Торік до бюджету Верховинського району від лісорозробок надійшло аж 44 тисячі гривень. А тим часом система комунікацій в гірських районах руйнується. Часом там, де колись була дорога, тепер тече ріка. Як так далі піде, то через два-три роки вода зруйнує асфальтові шляхи і цілі села опиняться в ізоляції.
Усі погоджуються, що лісам потрібен господар, але багато хто воліє, аби то був не зайшлий, а свій господар. Відтак, на сесії проект рішення про передачу земель колишніх міжколгоспних лісгоспів новоствореному “Облагролісу” не пройшло. Вочевидь, хоч проект готувався довго, врахувати всі нюанси проблеми його автори не змогли. Головуючий на засіданні скрушно сказав: “Далі залишається безпорядок”. А депутати-горяни повернулися додому з перемогою.
|
|
