Перипетії справи ЛТБ розглядатиме суд
Заступник генерального директора ЛТБ вважає, що cтав жертвою адміністративного переслідування
ТЕЛЕБАЧЕННЯ
Зоряна ІЛЕНКО
Заступник генерального директора ЛТБ Василь Семен подав позов у Шевченківський суд на Львівську обласну державну телерадіокомпанію і вимагає 50 тисяч гривень компенсації за моральні і матеріальні збитки.
20 липня цього року йому було винесено догану за те, що він “не проявив відповідальності за доручену йому справу, завдання не виконав”, і це обурило заступника генерального директора ЛТБ. Василь Семен стверджує: “Мене усунуто від роботи, від виконання посадових обов’язків, натомість доручено виконувати завдання рядового архіваріуса, такого собі літописця, який без необхідної техніки мусить переписати все, що є цінного на телебаченні і що до цього часу було занедбане. Але я не можу навіть цього зробити без необхідної телевізійної техніки.”
Василь Семен просить суд, аби “припинити адміністративне переслідування”. На його думку, усе відбувається через те, що він не забажав терпіти засилля “аграрництва” на ЛТБ і висловлював з цього приводу свої думки.
– Основне, що мене тривожить, то це використання державних засобів масової інформації однією з політичних сил у своїх цілях, що є порушенням статті 6 закону України “Про телебачення і радіомовлення”, – говорить Василь Семен. – А втручання тут відверте і цинічне: від звільнення з роботи, з посад “чужих” і закриття інакомислячих програм до прийняття на роботу членів проводу Аграрної партії України, яку, як відомо, очолює львівський губернатор Михайло Гладій, переведення кадрів з аграрного університету в ЛДТРК на посади директорів, завідуючих відділами. Недаремно кажуть, що на телебаченні і футболі знаються всі. Мені набридло, що хтось турбує мене вдома, телефонує серед ночі і так собі співчутливо запитує, чи я ще живий. Щоб дізнатися детальніше про цього доброзичливця, довелося звернутися в обласну прокуратуру. Заяву тут прийняли, як годиться, потримали її і турботливо переслали до своїх міських колег, а ті до міської міліції, звідси до Шевченківської районної, відтак за місцем праці до дільничого міліціонера, який після глибоких роздумів і консультацій з шефом вирішив дати чудовий пас по діагоналі – Личаківському райвідділу міліції за місцем проживання скаржника. Мудро! А тим часом на фоні повної “аграризації” складається враження, що на Львівщині відродилося село, але таке, де голова колгоспу рядить у своїй вотчині, як хоче: захоче – сіна не дасть або город до порога обріже.
На жаль, “Поступу” не вдалося почути думку Ярослава Климовича, отож просимо відгукнутися і висловити свою точку зору на цей судовий позов.
|
|
