Енциклопедія марксистських догм і національного безпам'ятства
ЕКОНОМІКА
Степан ЗЛУПКО
Серед нових видань з економіки заслуговує на увагу недавно видана “Економічна енциклопедія”, редактором якої є С. Мочерний (Економічна енциклопедія. У трьох томах: Т. І./ Відп. ред.
С. В. Мочерний – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.) У цьому томі вміщено 3093 статті від А (абандон) до К (концентрація виробництва).
У вступному слові до “Економічної енциклопедії” відзначається, що вона, по-перше, “увібрала в себе надбання світової економічної науки і практики”, по-друге, є своєрідною атестацією “зрілості вітчизняної економічної науки на рубежі другого і третього тисячоліть”, по-третє, загалом енциклопедія, у створенні якої взяли участь понад двісті українських та зарубіжних вчених, позбавлена “світоглядної заангажованості, апологетизму щодо будь-якої суспільно-політичної, економічної доктрини”.
Останнє заперечення мало би переконати читача енциклопедії у тому, що вона написана з позицій абстрактної всесвітньої правди, а її автори позбавлені власних світоглядних орієнтацій. Це відразу викликає підозру, бо, як казав І. Франко, ще ніхто з найвидатніших вчених не позбувся своїх суспільних орієнтацій і національних почувань. У цьому переконує і зміст “Економічної енциклопедії”.
Марксистська інтерпретація
Cтрижнем будь-якої праці з економіки, а тим більше “Економічної енциклопедії”, є трактування категорій економічної теорії, яка є світлоносною наукою і визначає зміст усіх конкретних економічних наук. “Економічна енциклопедія” базується на трудовій теорії в її марксистській інтерпретації.
На підтвердження сказаного можна навести численні тези, некритично запозичені з “Капіталу” К. Маркса. Так, у словниковій статті “Абсолютна податкова вартість” сказано, що це вартість отримана внаслідок подовження робочого дня за межі необхідного робочого часу.” Ця категорія є тільки в “Капіталі” К.Маркса і про це треба було сказати. Це, до речі, стосується і статті “Абсолютне погіршення становища трудящих”, яке, на думку редактора “Економічної енциклопедії”, обгрунтував К.Маркс, а згідно з твердженням М.І.Туган-Барановського, цю концепцію Марксу підсунув Ф.Енгельс. Не розібравшись у цьому до кінця, К.Маркс висунув міфічну концепцію про неминучий крах капіталізму, а останній і досі розвивається і навіть торує шлях у майбутнє колишнім “країнам розвинутого соціалізму”, хоча про це в “Економічній енциклопедії” чомусь нічого не сказано.
У такому ж дусі висвітлено зміст базових економічних категорій, до яких належить вартість, цінність, товар і т. п. “Вартість, – сказано в “Економічній енциклопедії”, – економічна категорія, яка виражає уречевлену у товарах та послугах суспільно-необхідну працю й економічні відносини між суб’єктами господарської діяльності”(!). І далі: “Вартість товару – уречевлена в товарі суспільно-необхідна праця товаровиробників та виробничі відносини між людьми”.
Для сучасних українських “енциклопедистів” економічна теорія зупинилася ще у 60-х роках ХІХ ст., коли вийшов перший том “Капіталу” К. Маркса. До речі, це засвідчує і визначення грошей, які в “Економічній енциклопедії” трактуються так, як і в “Капіталі”: “Гроші – особливий товар, який є загальним еквівалентом”.
До фундаментальних економічних наук, окрім економічної теорії, зараховують економічну історію та історію економічної думки. Щодо висвітлення економічної історії, зокрема України, то вона не знайшла підтримки у творців “Економічної енциклопедії”. У ній навіть немає окремого гасла “економічна історія”, а є лише стаття про історію народного господарства, що не є одне і те ж саме.
Між тим, економічна історія України не тільки старовинна, але й драматична. Економіка України часто була об’єктом колонізації та пограбування. Про це мав би довідатися читач з “Економічної енциклопедії”, у якій згладжені всі гострі кути української економічної історії, зокрема у новітню добу. Наприклад, в енциклопедії немає статті про українську еміграцію, депортацію українського селянства, українські голодомори тощо. Якщо укладачі не забули сказати про бідність у суверенній Україні, то вони мали б розповісти про голодомори у ХХ ст., їх причини, організаторів, наслідки.
Де українська економічна думка?
Очевидно, такі питання не відповідали світогляду видавців “Економічної енциклопедії”, у якій відсутня українська економічна думка, незважаючи на її теоретично-наукове багатство. У першому томі економічної енциклопедії є інформація лише про чотирьох представників української економічної думки (М.Балудянський, М.Драгоманов, К.Воблий, М.Зібер). Не попали в неї мислителі світового масштабу. Передусім йдеться про мислителя з Подніпров’я VІ ст. до Р.Х. Анахарсія, про якого позитивно відгукувалися Геродот, Платон, Арістотель, С.Оріховський, К.Маркс, І.Франко. Про нього нема згадки у статті “Антична економічна думка”. Між тим, про Анахарсія мав би бути окремий нарис, бо він наш співвітчизник.
Щодо української економічної думки новітньої доби, то, по-перше, багато її яскравих представників зовсім не згадані, по-друге, призабуто їх внесок у світову економічну науку. Вартий уваги такий факт: в енциклопедії є доволі повний нарис про видатного українського природознавця В.І.Вернадського, але відсутня інформація про його батька, видатного економіста І.В.Вернадського. А він – засновник теорії потреб, відомий дослідник італійської економічної думки, статистик, критик доктрин російського общинного соціалізму. Можливо, останнє завадило видавцям “Економічної енциклопедії” подати нарис про творчість І.Вернадського.
А втім, це не єдиний випадок, коли в “Економічній енциклопедії” відсутня інформація про славетних українських економістів, натомість прославляються зарубіжні економісти і замовчуються наукові здобутки наших співвітчизників. Зокрема при розгляді грошових теорій відзначено: “Докорінна заміна поглядів на грошові теорії у першій третині ХХ ст. пов’язана з іменем Дж. Кейнса.” Насправді сам Кейнс признавався, що він скористався теорією грошей М. І. Туган-Барановського. Про це треба говорити, бо, по-перше, це утверджує справедливість, по-друге, має виховне значення.
Утопійність
Та укладачі енциклопедії більше дбали про соціалістично-матеріалістичні погляди і концепції, що помітно при читанні більшості статей енциклопедії, обрамлення яких подане у діалектично-матеріалістичних детермінаціях, згідно з якими: “історія економічних вчень – наука, яка вивчає процес суспільного виробництва”, а економічна соціологія “вивчає дії економічних і соціальних законів, зокрема закону визначальної ролі базису щодо надбудови, відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил.”
Отже, міфічні продуктивні сили і виробничі відносини, суспільне виробництво, уречевлена праця і т. п. детермінації наповнюють “Економічну енциклопедію”. Інші явища, форми, прояви є нібито продуктом матеріального виробництва, з якого вони вискакують, немов Венера з голови Юпітера.
З цього випливає, що не було потреби видавати “Економічну енциклопедію”, яка заповнена переважно “марксодоксальними” статтями її головного редактора. Для того достатньо було перевидати “Капітал”
К. Маркса. У ньому є всі ті категорії й визначення, що наведено в “Економічній енциклопедії” під чужим прізвищем. Сказане, звичайно, не має на меті заперечити все те цінне, що є у рецензованому виданні, яке містить багато практично значимих понять з банківської справи, бюджетної технології, підприємництва, економічно-математичного моделювання, регулювання інфляційних процесів, економічної безпеки тощо. Це сприяє економічній освіті, формуванню економічного мислення і життєствердної поведінки. Автори енциклопедії, зокрема їх головний редактор, доклали багато сил, знання, таланту для того, щоб “Економічна енциклопедія” була створена і видана, стала надбанням української економічної науки.
Однак усі позитивні елементи “Економічно енциклопедії” затьмарені застарілими доктринами, які можна трактувати лише в історичному контексті, бо нині економічна наука сягнула нових висот відповідно до нових завдань господарської практики. Енциклопедична проповідь застарілих доктрин збиває з пантелику молоде покоління економістів, які повинні говорити однією мовою зі своїми зарубіжними колегами. На жаль, укладачі енциклопедії зробили все для того, щоб такого діалогу не відбулося. Вони намагалися затуманити читачів свого твору теоретичними постулатами, які у світовій економічній науці не використовуються. Правда, головний редактор “Економічної енциклопедії” хизується введенням на її сторінки поняття “Народна економіка”, в якому глорифікує колективну власність і тим самим це поняття засвідчує таку ж утопійність, як і вся теорія, покладена в основу “Економічної енциклопедії”.
Щодо патріотичного навантаження “Економічної енциклопедії”, то воно ніяке. Це узгоджується з діалектично-матеріалістичною доктриною, яка, на думку українського правозахисника Миколи Руденка, є теорією рабства. Проте у ХХІ столітті людство може вижити лише на засадах гуманізму, свободи і демократії.
Автор – доктор економічних наук, професор, Голова української національної спілки педагогічних і наукових працівників Львівщини
|
|
