"Черемош" у "Святих печерах"
Ансамбль пісні й танцю Львівського національного університету гідно репрезентував наше місто в Європі
ФЕСТИВАЛЬ
Назар ПАНИЧ
|
Багато схвальних слів з уст західноєвропейських достойників пролунало на адресу народного ансамблю пісні і танцю “Черемош” Львівського національного університету імені Івана Франка, який взяв участь у шостому міжнародному хоровому фестивалі “Сент-Бом”, що відбувся у Франції та Італії з 22 до 31 липня.
Назва цього фестивалю дослівно перекладається з французької як “Святі печери”. Самі ж печери розташовані високо в Альпах. Як свідчать легенди, колись у цих печерах жила Марія Магдалина.
Ангели носили її на руках на найвищу гору молитися Ісусові Христові.
Цього року Україну представляють два хорові колективи – Народний ансамбль пісні й танцю “Черемош” зі Львова та Кримський камерний хор. Крім них у фестивалі взяли участь хори з Франції, Іспанії, Китаю, Росії та Карибських островів.
Виступу на фестивалі передувала постійна напружена робота. Бракувало приміщень (в університеті якраз проводилися вступні іспити), проте “Черемош” склав програму, яку і планувалося представити на фестивалі.
Дев’ятнадцятого липня автобус, наданий фірмою “Базальт-інвест”, покинув Львів. На митному посту “Шегині” стояти довелося довгенько. Але, зрештою, і цю перешкоду було подолано – і ми перетнули кордон України.
Їхали ми через Краків та Вроцлав аж до кордону з Німеччиною. У Німеччині черемошани побували у Дрездені, де відвідали всесвітньо відому Дрезденську картинну галерею.
Двадцять другого липня ми ступили на французьку землю. Поселили нас у зручному охайному котеджі, створивши всі умови для належної підготовки до фестивалю. Відповідно до фестивальної програми, кожного вечора хор мав давати по одному концерту. Крім цього, у Франції були передбачені ще два гала-концерти, а в Італії – один.
Диригував львівським хором хоча й молодий, але вже досвідчений капельмейстер – студент Львівського вищого музичного інституту імені М. Лисенка Василь Коваль. Його професійна майстерність викликала щиру зацікавленість і навіть здорову заздрість в інших учасників фестивалю. Їх дивувало й те, що “Черемош” співає без партитур. Тоді черемошани пояснювали, що вони хоч і аматорський колектив, але все роблять на совість.
У цьому мали можливість переконатися французи та італійці, які приходили послухати спів “Черемоша”. А послухати було що: твори Д. Бортнянського, М. Вербицького, І. Мартона, широка народна програма і, нарешті, провансальський гімн на честь слухачів.
Потерпаючи від незвичного клімату (температура повітря сягала інколи до 40 градусів) львів’яни об’їздили південь Франції та захід Італії. І всюди їх зустрічали щиро і привітно, гостинно, з готовністю прийти на допомогу.
Виступав “Черемош” у селищах і містечках на півдні Франції, проте французам так сподобалися голоси українців, що їх просили співати навіть у тих церквах, які львів’яни відвідували як туристи.
Було передбачено і програму відпочинку. Черемошани побували у храмі Богородиці-Берегині у Марселі, особливістю якого є те, що його стіни вкриті іменами тих, хто молився в ньому і кому Мати Божа допомогла вилікуватися. Крім цього, українці побачили острів Іф та замок легендарного графа Монте-Крісто.
Якщо говорити про виступи, то особливо запам’ятався концерт у містечку Оліль поблизу Тулона. Ми співали у старовинній церкві XI століття. Вільних місць не було, акустика чудова. Хор викладається на всі сто. Шалені оплески. І хоча програму було вже давно відспівано, французи просять співати ще і ще. І ми співали – співали так, що подякам не було кінця-краю. Після закінчення концерту нам вручили подарунки від мера міста – ювілейні монети євро та мініатюрні картинки. Тоді ж із його вуст пролунала фраза: “Ми вражені чарівністю голосів українців і дуже хочемо, щоби вони відвідали нас наступного року. Ми віримо, що Україна в недалекому майбутньому неодмінно приєднається до Євросоюзу”.
Об’їздивши з концертами південь Франції, “Черемош” вирушив до Італії. Італія вразила нас своєю метушнею на дорогах, безліччю тунелів та іншими дивами.
Їхати дорогами в Італії складно. Навколо автобуса, як блискавки, шугають мотоциклісти, тож весь час треба було пильнувати, щоб не наїхати на когось із них. Доріг в Італії не вистачає: їх будують у повітрі й під землею. Чимало тут і тунелів, причому вони менш охайні, ніж французькі.
Дороги чудові: над скелями натягнуті сітки, щоб не засипало траси, вздовж автобанів – безперервна огорожа, щоб якась тварина, бува, не опинилася під колесами.
Італійці менш виховані, ніж французи: вони не дадуть вам проїзду, прагнучи прошмигнути першими. Україну в основному знають завдяки Андрієві Шевченку та нашим співвітчизникам-заробітчанам, які наїжджають сюди сотнями тисяч у пошуках роботи.
В Італії “Черемош” дав два концерти – один у м. Варацце та один – і то був гала-концерт – у Генуї. Усі черемошани були щасливі. Щасливі, бо на кожному концерті гордо лунало: “Перед вами виступає народний ансамбль пісні й танцю “Черемош” ЛНУ ім. Івана Франка з міста Львова, Україна”. Бо вся Європа почула, що є такий університет, що такими співочими є українці, що є така держава, яка робить свій внесок у світову культуру і має надію, що колись це належно оцінять.
На заключному гала-концерті президент шостого міжнародного хорового фестивалю “Сент-Бом” Роберт Франческато подякував Україні за виступи “Черемошу” й за теплоту і щирість, що їх дарували гості французам та італійцям. “Черемош” гідно представляє свою державу. Дякуємо Україні!”, – проголосив пан Франческато.
А потім був смуток прощання. Хор отримав запрошення виступити наступного року у Франції.
Дорогою додому хор побачив Венецію, відвідав Відень і Будапешт. Краса цих міст зачаровувала. Але поряд із захопленням у душу все частіше закрадався смуток за Батьківщиною – тією, якої не бачили ось уже два тижні і за якою щиро сумували. Хоча в чужих краях і гарно, але все це – не рідне. І тому квапили водіїв: швидше, швидше до рідних кордонів...
А коли всі формальності були залагоджені, коли на митному переході побачили напис “Україна вітає Вас!”, на серці стало легко і безтурботно. Весь хор заспівав пісню Тараса Петриненка “Рідне серце твого сина я кладу тобі до ніг”...
|
|
