Агонія найбільшого виробника танків
Харківський завод імені Малишева вимагає повернути йому кровно зароблені 50 мільйонів гривень
РИНОК ЗБРОЇ
Дмитро ЯЦЕНКО
Закінчення. Початок – стор. 1
Працівники заводу також вимагають у керівників держави здійснити заходи для того, щоби запрацював закон про підтримку бронетанкової галузі, який був ухвалений ще в січні цього року. За словами генерального директора заводу Григорія Малюка, зараз підприємство (між іншим, найбільший виробник бронетехніки в СНД) перебуває на межі виживання, оскільки вже не має коштів на утримування виробничих засобів і персоналу.
Коментар від представників “Укрспецекспорту” “Поступу” отримати не вдалося. Утім, проблема з контрактами на постачання бронетехніки є звичною для українських реалій, коли виробники виробляють продукт, а посередники отримують за нього гроші. Наприклад, подібним чином виглядала ситуація в енергетиці понад рік тому... Хоча й тоді країна мала і президента, і прем’єра, і спікера, і купу контролюючих органів.
Тому навряд чи керівництво та працівники підприємства можуть сподіватися, що пошуки останньої інстанції серед чільних осіб держави будуть успішними: тут справді треба діяти за законом і шукати справедливості в суді. Дивує інше: чому завод імені Малишева не почав судитися з експортерами – “Укрспецекспортом” та “Укрінмашем” раніше, адже йдеться про не таку вже й маленьку суму. Задовільної відповіді від представників заводу імені Малишева “Поступ” не отримав.
А пояснення насправді просте. Згідно з законодавством, завод може продавати свою продукцію або сам, або через посередників – таких як “Укрспецекспорт”. Статусу спецекспортера, між іншим, вимагало колись саме ж керівництво малишевського підприємства. Втім, після отримання таких переваг завод чомусь почав просити підтримки в держави. Схоже, що саме небажання діяти на ринку самостійно і стримувало малишевців від судової тяганини з “Укрспецекспортом”, який, в принципі, міг би бути вигідним партнером. Міг би, якби вчасно повертав гроші, а тепер заводському колективу доведеться чекати вироку суду. Як свідчить практика українського життя, такі судові процеси можуть бути досить тривалими, якщо виявиться, що в діяльності структури-відповідача задіяні впливові політики або бізнесмени. Україна зараз наближається до виборів, тож значні суми заборгованих коштів нині не повертатимуться виробникам, а “прокручуватимуться” через тіньові структури, а потім ці гроші витрачатимуться на виборчі кампанії кандидатів та партій...
Проблема полягає також і в тому, що держава неспроможна вирішити проблеми всіх потужних підприємств на кшталт заводу імені Малишева: за офіційною статистикою, Україна може купувати лише 5-10% виробленої підприємствами військово-промислового комплексу продукції. Наприклад, міністерство оборони нещодавно закупило в заводу 10 танків, і більше закуповувати наразі не збирається. Тому решту своєї продукції завод мав би продавати сам, а це цілком можливо, адже Україна останнім часом дедалі більш упевнено заявляє про себе на світових ринках зброї: зараз Україна бере участь у тендерах на постачання танків, оголошених Туреччиною, Грецією і Малайзією.
|
|
