Коли ви вперше виїхали за "залізну завісу"?
ПИТАННЯ ДНЯ
Віктор Шовкун
перекладач
Я виїхав за берлінський мур уже 1991 року, а раніше був невиїзним. Тоді це була літня школа в Единбурзі, й туди запрошували людей з України, Естонії, загалом зі Східної Європи. Ми там вивчали шотландську та англійську літератури. Звичайно, було відчуття якоїсь особливості моменту. Раніше ж КҐБ сказало – і все.
Дмитро Дмитрук
голова “Дім Експо Львів”
Приблизно десь років десять тому я виїхав за “залізну завісу”. Це були якісь приватні справи. У принципі, в мене не було якоїсь особливої мети, а просто трапилася нагода – і я поїхав. Звичайно, все то було краще.
Марта Гуневич
скрипалька
Я потрапила за “залізну завісу” рівно в 1991 році. Їхала в приватних справах. Якась особливість моменту, може, й була, але то було нормальне явище – так, як має бути. Особливість була радше та, що ми отримали можливість те зробити, але, в принципі, хотілося, щоби ми її мали скоріше. Я поїхала до Західної Німеччини, була коло Кельна, там було дуже гарно, було за повною програмою ознайомлення з тим життям – як у побутовому плані, так і в культурному, ми всюди побували. То була стовідсоткова поїздка.
Олег Катола
технічний директор фірми ICS
Я виїздив пізніше, десь на початку дев’яностих. Це були якісь особисті справи. Якогось особливого відчуття у мене не було, бо я потрапив туди вже після перебудови. Річ у тім, що я був в армії, коли валили Берлінську стіну, а по тому все стало простіше. Я звик до того, що стало вільніше. А їздив я тоді переважно до Польщі.
Леся Бонковська
акторка
Уперше в західний світ я потрапила як представниця від “Спілки української молоді” з України в жовтні 1990 року. Нас у делегації на всесвітній з’їзд СУМу їхало тоді кілька заньківчан. Потім, того ж року, разом із театром “Не журись” я потрапила до Німеччини і до Англії. Цей театр тоді був у фаворі, і ми всюди концертували. Тоді сталися революційні зміни у свідомості, а ще ж я поїхала після того, як діялися всі ці заворушення у Львові... Це була настільки бурхлива революція, злам свідомості, що поїздка для мене стала своєрідним продовженням цієї теми. Захід, звичайно, дуже вражав. Вражало все: від побутових дрібничок – до розкутості мислення.
Левко Лук’яненко
лідер Української республіканської партії
Уперше я виїхав за “залізну завісу” в червні 1989 року: тоді вона практично руйнувалася. За кордоном же я був іще тоді, коли служив в армії – і це справді було життя під завісою. Потім, 1991 року, я потрапив до Австрії, Угорщини. Пам’ятаю біля Бадена стояв полк зв’язку, і були там такі радіоглушилки, на яких крутили платівки, аби не було чути радіо “Свобода”. Сама подія падіння муру була для мене дуже приємною, звісно. А щодо того, що мене здивувало за кордоном найбільше в ті часи, то це щось інше, ніж якісь побутові речі. Я більш-менш знав, яке там життя, їхня зовнішність була мені відома. Тоді я хотів зробити розвідку про погляд політиків Заходу на нас. І в тому плані тодішня поїздка дала мені страшенно багато. Наприклад, я вперше зміг провести переговори з міністрами закордонних справ і великими політиками різних країн, і виявилося, що я не менш підготовлений інформаційно, ніж вони. Це дало мені великі сили.
Леся Гуменецька
акторка
На Захід я поїхала десь у 1988 чи 1989 році, а саме – до Мюнхена. Звичайно, було приємно, коли повалили той Берлінський мур. Це було нормально.
Записав Євген ГУЛЕВИЧ
|
|
