Клички бачать своє майбутнє у Лас-Вегасі
РЕПОРТАЖ
Один із найвідоміших німецьких аналітичних тижневиків, Die Zeit, що виходить у Гамбурзі, опублікував цікавий репортаж про життя, побут і плани “найвідоміших боксерів Німеччини”. І про кого б ви думали? Не повірите: йдеться про братів Кличків. Пропонуємо вашій увазі уривки з цього матеріалу.
Кімната № 251 – на другому поверсі гуртожитку під назвою Candlewood Suites, розташованого неподалік аеропорту Лас-Вегаса. Потиск руки Володимира Кличка настільки м’який і непомітний, що лише пізніше розумієш, наскільки великою є ця рука. Стільці зсуваються разом, на столі опиняються прохолодні напої.
“Якби спокій міг мати форму людського тіла, то було б тіло цього чоловіка”, – пише про Володимира Кличка німецький журналіст. Лас-Вегас – місце, де він опинився в центрі уваги, бо це – боксерська Мекка, “столиця світу боксу”, як каже про це сам Володимир. Ніде більше кар’єри не починаються і не закінчуються так швидко. Бій із Чарльзом Шаффордом відбувався на стадіоні, квитки на який продавали по 400 доларів. Перед боєм Володимир налаштовував себе так: “Той, хто чистий перед самим собою, завжди знаходить вихід із будь-якої ситуації. Тим більше, що бокс – це лише епізод у моєму житті. Бо в душі я більше митець, ніж боксер”. Він мріяв про те, що колись, можливо, спробує себе у ролі драматурга або режисера. “Нечувано”, – так прокоментував свої враження кореспондент Die Zeit.
Брати Клички, яких у важкій ваговій категорії боксу вважають “щасливим випадком”, переважно перебувають поряд. У Лас-Вегасі, під час останнього бою, Віталій займав номер 254. Близько восьми кроків між номерами братів. Це дистанція, яка братам подобається. Віталій лікується від травми коліна. У його кімнаті чути запах масажних олій, лікар зосереджено масує ногу, а Віталій не менш зосереджено споглядає стелю, час від часу говорячи лікареві: “Тисніть сильніше”. Він був одним із найкращих кікбоксерів світу, перш ніж почав займатися чистим боксом. Коли після останньої травми на коліні Віталій лежав у лікарні, де відзначив і свій день народження, Володимир надіслав йому вітальну листівку з віршем, а тепер ця листівка у срібній рамці стоїть у його номері в Лас-Вегасі поряд зі скринькою з медикаментами. Віталій задоволено дивиться на свої м’язи: “Бокс – це вид спорту, який найбільше нагадує життя. Але часом життя набагато жорстокіше, ніж бокс. Бокс часто допомагає мені у житті. Тебе б’ють, а ти мусиш встати і йти далі. Тільки так можна стати переможцем. Я з дитинства був старшим братом, і коли мама ішла на роботу, я відповідав за брата, тож і досі відчуваю відповідальність. Він був хворобливою і слабенькою дитиною, часто хворів”.
На час свого перебування у Лас-Вегасі вони винайняли джип і їздили вечорами на прогулянки. Під час цих прогулянок Володимир сидить за кермом, а Віталій – поряд, немов охоронець. Вони їдуть нічним Лас-Вегасом і мовчать. “А навіщо говорити? Я ж знаю, про що він думає”, – каже Віталій. Коли вони їдуть на тренування, то замість джипа сідають в мікроавтобус. Під дзеркалом висять маленькі боксерські рукавчики, ніби талісман. За кермом – масажист, поряд – Володимир, Віталій – ззаду.
Водій намагається жартувати, але Володимир строгий і зосереджений. У тренувальному залі не повинно бути ніякого кондиціонера. Так – усюди у світі. Боксер повинен пітніти під час тренувань.
А той, хто не хоче пітніти, – не боксер.
У тренувальній залі не має бути нікого зайвого. Боксери люблять спілкуватися тут лише між собою. Неголосно лунає музика в стилі реп. Під неї можна танцювати. Але ніхто не збирається це робити. Усім не до сміху. Спаринг із Володимиром Кличком – це не жарти. Сеанс вдосконалення чемпіона світу. Вісім партнерів по спарингу готові до тренувань. Люди з усіх кінців Америки, чорні боксери, зоряний час яких або вже далеко позаду, або ще далеко попереду. Вони отримують за це по кілька сотень доларів на тиждень, колишні чемпіони – трохи більше. Отже, бити – і тримати голову рівно. Їхня перевага полягає у тому, що вони можуть мінятися один із одним, бо більше, ніж один раунд із Володимиром Кличком, не витримує ніхто. Кличко має на голові чорний захисний шолом, скронями йому стікає піт: “Не стрибати під час боксування! Голову догори!” – голосно командує тренер Фріц Здунек, але чи ж то його хтось слухає...
Важко сказати, чи Фріц Здунек – найкращий у світі тренер, але його обрали би своїм тренером дуже багато боксерів. Це – напевно. 54-річний Фріц (колишній слюсар, а потім інженер-будівельник) любить з’являтися непомітно. Особливо непомітно він виглядає, коли стоїть між Віталієм та Володимиром. Але якість його тренінгу – очевидна. Він може надати першу допомогу при більшості травм, а при потребі – при травмах душевних. Як, наприклад, коли посеред бою раптом зникає бажання битися далі.
Що робити після тренування? “Нам ще потрібно до перукаря”, – говорить Віталій. І вони їдуть...
З німецької переклала
Наталка СНЯДАНКО
|
|
